«Намагаюся виходити з зони комфорту і змінюватись», – Вікторія Кантицька в «Обличчі Тернополя»

Сьогодні у рубриці “Обличчя Тернополя” – Вікторія Кантицька: 20 років, студентка IV курсу стоматологічного факультету Тернопільського державного медичного університету ім. І. Горбачевського. Хобі – спорт. За гороскопом – Телець.

Позитивні риси тернополян – доброта і співчуття. Не раз доводилось бачити хороші вчинки тернополян, які вражали людяністю.

Негативні – практика “моєї хати скраю”, як оксюморон в тернополянах поєднуються замкнутість і байдужість.

Було б краще, якби у Тернополі ліпше працювали комунальні служби, які під час непогоди вчасно б розчищали тротуари, щоб люди не ходили по дорогах і не створювали аварійних ситуацій і не ставили під загрозу життя.

Найбільше люблю у зимовий час сидіти в затишному кафе з красивим краєвидом за вікном (в нашому місті таких чимало) і споглядати, як сніг кружляє в повітрі, осідає на землю, ніби вкриваючи місто білим пухнастим одіялком.

В 11 класі я мріяла стати професіоналом своєї справи, хорошим стоматологом. Зараз працюю над цим.

Якби було можна, я б дала собі колишній пораду забувати образи і все погане. Не можна витрачати дорогоцінний час на негатив.

Люблю себе, тому удосконалюся кожного дня.

Вважаю несмаком відсутність індивідуальності і хороших манер!

Важливо, щоб на роботі була любов до роботи, яку робиш. Бо якщо не вкладати душу, неможливо досягти успіху. Треба марити і бути закоханим в те, що робиш.

Колись я куплю собі машину, бо за день находжую більш як 10 км.

Книжка, яку нещодавно прочитала, — “Уна і Селінджер” Фредеріка Бегбедера.

Боюся кардинальних змін, проте намагаюсь виходити з зони комфорту і змінюватись.

2016-ий рік виявився повчальним, показав, що єдині плечі, на які можна покластись, — власні.