У тернопільському музеї розпочала діяти масштабна виставка, присвячена 100-річчю Української революції

100 років тому події української національно-демократичної революції стали вагомим кроком на шляху здобуття реальної незалежності і створення самостійної держави.

Основними чинниками, які призвели до піднесення національно-патріотичних прагнень українського народу до незалежності і самостійності стали Перша світова війна, падіння самодержавства в Росії, розпад Австро-Угорщини.

Від ідеї широкої автономії України в складі демократичної Росії (I Універсал УЦР) і до IV Універсалу УЦР, яким було проголошено повну незалежність Української Народної Республіки – так розвивалися державотворчі процеси в Наддніпрянській Україні в 1917 – на початку 1918 рр.

Більш детально зупинимося на подіях того часу, які відбувалися на українських землях колишньої Австро-Угорської монархії.

Щороку 1-го листопада в Україні відзначається поважна історична дата. Саме в цей день в 1918 році було проголошено Українську державу на західноукраїнських землях, які входили до монархії Габсбургів.

В ніч з 31 на 1 листопада 1918 року Українська Військова Генеральна Команда на чолі з сот. Дмитром Вітовським здійснила славнозвісний Листопадовий чин у м.Львові, в результаті якого вдало і швидко без серйозного військового протистояння був здійснений перехід влади від австрійського намісника Галичини і військового коменданта Львівської округи в українські руки. Були зайняті основні адміністративні та комунікаційні об’єкти міста.

На ранок 1 листопада на львівській ратуші уже висів український синьо-жовтий прапор. В перші дні листопада українську владу було встановлено майже в усіх містах Сх.Галичини в т.ч. і на Тернопільщині. Цим подіям передувала і низка важливих політичних рішень.

Наближалася до завершення Перша світова війна. Поразка австро-німецького блоку була неминучою. Австро-Угорська монархія розпадалася. Народи Європи, які входили до її складу, проголошували свою самостійність. 18-19 жовтня 1918 р. у Львові відбулося зібрання, учасниками якого були українські посли обох палат австрійського парламенту, депутати галицького Крайового Сейму, депутати буковинського Крайового Сейму, представники провідних політичних партій. Це зібрання воістину стало історичним. Воно проголосило себе Конституантою – найвищим органом влади на етнічних українських землях Австро-Угорщини під назвою Українська Національна Рада. Одноголосно був прийнятий важливий Маніфест, 1-й пункт якого гласить: «Стоячи на становищі самовизначення народів, Українська Національна Рада постановляє:

1. Ціла етнографічна українська область в Австро-Угорщині, зокрема, Східна Галичина з граничною лінією Сяну, з злученням Лемківщини, північно-західна Буковина з містами Чернівці, Сторожинець і Серет та українська полоса північно-східної Угорщини – творять одно цілу українську територію. 2. Ця українська національна територія уконституйовується оцим як українська держава. Постановляється поробити підготовчі заходи, щоб це рішення перевести в життя».

Українські політики надіялися, що австрійська влада сама мирно і дипломатично передасть їм повноваження. Але очікування були даремні. Тим часом поляки створили Ліквідаційну комісію, яка 2-го листопада мала прибути до Львова з метою перебрати владу в свої руки. Тому українські військові вчасно прийняли єдино вірне рішення.

1-го листопада УНР звернулася з відозвами До населення м.Львова і До населення Української держави, де задекларувала себе як найвищий орган влади в державі, визначила першочергові завдання і напрямки своєї діяльності.

9-го листопада 1918 року був створений Тимчасовий уряд – Державний секретаріат. 13-го листопада УНР прийняла Тимчасовий Основний Закон, яким визначила основні засади держави: назву, територію, символіку, основні права громадян. Новостворена держава дістала назву – Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР). Територія її становила 72 тис. кв.км з населенням – 6 млн. чоловік.

Перед молодою державою стояли архіскладні завдання в усіх сферах життя. Державне будівництво доводилося здійснювати в умовах українсько-польської війни, яка розпочалася, по суті, вже в перші дні листопада. Відновлена Польська держава не могла змиритися з втратою Сх.Галичини, вона не визнавала ЗУНР і розв’язала військові дії. Сили були не рівні, тому влада розпочала спішну роботу по створенню української армії. 22-го листопада керівництво ЗУНР змушене було залишити Львів і переїхало до Тернополя. До кінця грудня 1918 року Тернопіль став тимчасовою столицею ЗУНР.

Попереду було ще багато важких випробувань, гірких втрат, перемог і поразок. Але цей етап історії,безумовно, став одним з найгероїчніших в боротьбі за українську державність.

На виставці представлені численні експонати з фондових збірок музею. Серед них фото-документальні раритети, книги, наукові дослідження, періодика, філателія, оригінальні тематичні листівки, тощо.

Привертають увагу примірники газети «Републіка» – органу уряду ЗУНР – Державного секретаріату та газета «Бережанський вісник», яка виходила в листопаді 1918 року.

Експонуються філателістичні блоки, присвячені історії ЗУНР, зокрема, з колекції П.Телев’яка та із серії «Підпільна пошта України».

У вітринах виставки знаходяться військово-історичні видання Літопис Червоної Калини, які виходили у Львові в 20-х – 30-х роках ХХ століття.

На виставці можна побачити багато світлин наших краян, які брали активну участь у боротьбі за встановлення української влади, героїчно воювали в лавах УГА та в Армії УНР. Серед них А.Дубина з міста Гусятина, М.Петрицький – громадський і політичний діяч з міста Копичинці, Тимотей Старух – комісар ЗУНР в місті Бережани, співголова Трудового Конгресу України, С.Дністрянський – вчений-правник, розробник проекту Конституції ЗУНР та багато інших. Експонуються також фото начальних вождів, старшин і рядових вояків УГА.

Не залишать байдужими відвідувачів виставки оригінальні документи – запрошення на відзначення річниць пам’ятних подій Української революції, які відбувалися в Тернополі в 1937–1938 роках, зокрема, урочисто відзначалося 20-річчя утворення ЗУНР та 20-річчя Акту Злуки УНР і ЗУНР.

Виставку вдало доповнюють твори мистецтва, художні плакати, картини, військові строї та спорядження.

З матеріалів виставки можна дізнатися багато цікавого і захоплюючого про той славний і героїчний період нашої історії.