Тернопільська мисткиня Роксолана Гриджук робить мистецтво, котре поруч

Молода мисткиня Роксолана Гриджук завжди хотіла, щоби мистецтво було серед людей, в повсякденному житті, тим, із чим люди контактуватимуть й отримуватимуть щоденне естетичне задоволення. І це їй вдається втілювати, бо розписані нею вази, горнята, келихи, свічники та декор не тільки прикрашають домівки в Україні та за кордом, а і є практичними елементами побуту. Мешкає співрозмовниця у Тернополі.

 Окрім мистецтва, у житті Роксолани Гриджук є й інша робота. А саме — в команді громадської організації «Групи Активної Реабілітації» https://www.facebook.com/ngogarua/ , діяльність якої спрямована на допомогу людям з травмою хребта. «Ці два види діяльності гармонійно доповнюють одна одну, бо створювати прекрасне і допомагати іншим — це взаємопов’язані для мене речі», — каже дівчина.

 Із Роксоланою Гриджук я поговорила про особливості створення малюнків на склі, розпитала про особливості цієї роботи, а також про те, чому мисткиня вибрала саме цей формат творчості.

— Доброго дня, пані Роксолано. Розпис скла — не перше ваше мистецьке заняття, ви працювали й з іншими матеріалами. Чим вас привабив розпис по склу?

— Я навчалась у Львівській національній академії мистецтв на факультеті декоративно-прикладного мистецтва за спеціальністю кераміка. Після того, отримала травму хребета, на жаль, мені стало проблемно займатися керамікою — складно самій виконувати всі етапи створення керамічного виробу. Тому почала шукати себе в інших техніках. Звичайно, душа предметника завжди прагне форми, саме тому вітража техніка відгукнулась мені: у ній є робота з формою, предметність — як у кераміці.

Мені завжди хотілось, щоб мистецтво було серед людей, в повсякденному житті, щоби воно було тим, із чим люди контактуватимуть й отримуватимуть естетичне задоволення. Буває, що картина з часом стає декором, з якого ми тільки стираємо пил. Завдяки речам, оздобленим вітражним розписом, прекрасне може бути в нашому домі — у вигляді чашки, вази та навіть в інтер’єрі — міжкімнатних дверях чи вікнах. Це допомагає перетворити прості побутові речі в щось унікальне та особливе! Саме тому я часто повторюю в описах-пам’ятках до своїх виробів, що не варто ховати їх у серванти, ними треба користуватися — це функціональна річ.

— Скільки часу займаєтеся ним, що нового для себе відкриваєте?

— У вітражній техніці я працюю сім років. Перші роботи виконувала у класичній техніці — за допомогою контуру з’єднуються окремі елементи малюнка і заливаються відповідним кольором. Я перепробувала різноманітні техніки нанесення фарби та знайшла найцікавіші для себе, а протестувавши різні матеріали, віднайшла найбільш насичені, пігментовані й стійкі. Я стежу за усіма новинками, які пропонують виробники. Для вітражної техніки можна застосовувати широкий спектр різноманітних текстур, котрі можна поєднувати: кракле (ефект старовини з тріщинами), перламутри різної насиченості, глянцеві, матові, глітерні та інші, — і так створювати цікаві та оригінальні ефекти.

Важливим етапом у моїй творчості була робота з круглими формами — з ними технічно складно працювати через рідку консистенцію фарби. З часом способи нанесення видозмінювала, вдосконалювала, як і матеріал, із яким працювала. І, відповідно до цих, скажімо, технічних особливостей процесів, виник мій власний авторський почерк. З’явилась упізнаваність робіт. Це звична практика для багатьох митців, обрати свою нішу і в ній удосконалюватись. За шість років роботи зі склом мені вдалось досягнути індивідуальності у розписі й стійкості фарб за допомогою особливого нанесення — так з’явились розписи бокалів, келихів, збанків, ваз, чашок, свічників, новорічних кульок тощо. Окрім того, я створюю великоформатні роботи, а саме розписую скло міжкімнатних вікон і дверей.

Завдяки сучасним технологіям, соціальним мережам, як ось Facebook, Instagram, Eatsy мистецтво немає кордонів, тому географія моїх робіт розширюється — радію, що маю поціновувачів моїх виробів у різних країнах — мої творчі роботи є в США, Великобританії, Італії, Іспанії, Польщі. Часто замовники надсилають мені світлини з подякою — це дуже мотивує мене та надихає.

— Ви розмальовуєте різні вироби, проте найчастіше вони округлої форми — як це впливає на специфіку вибору малюнку?

— Звичайно, що специфікою роботи з круглими предметами, наприклад, вазами є інші перспективні правила, ніж для робіт із пласкою поверхнею. До речі, за тими ж принципами працюють сакралісти (іконописці), коли розписують купол храму. Робота з округлою формою є довготривалою, бо ж необхідно малювати елементами, висушуючи кожен окремо.

Для багатосюжетних малюнків, щоб продумати гармонійне композиційне рішення, виконую ескізи на папері. Проте потім усе одно наношу малюнок олівцем на виріб, щоб зображення працювало у тандемі з формою виробу, щоби вони були, як єдине ціле. Тому навіть вироби з однаковим малюнком виходять різними та неповторними.

— Ви розмальовуєте вази, склянки, келихи… З чим найцікавіше працювати?

— Подобається працювати з усіма виробами, тому форма виробу для мене не грає ролі. Мені цікаво максимально врахувати всі деталі — сюжет малюнка його кольорову гаму. Хочу потрапити в ціль, щоб річ викликала тільки позитивні відчуття і гармонійно вписувалась в інтер’єр.

— Що для вас найголовніше під час розпису виробу?

— У вітражному розписі мені подобається сам процес і те, що ти, як Колумб, перебуваєш у пошукові та відкриваєш себе й у собі щось фантастичне, бо завжди є та новизна: різні форми, сюжети, техніки нанесення, різні поєднання матеріалів і фактур. Як гра, де ти отримуєш завдання й шукаєш шляхи вирішення. А найбільшим бажанням є перевершити очікування замовника та вразити його.

— Ви писали, що особливо часто у вас замовляють зображенням піонів. Як думаєте, чому?

— З цього можна робити висновок, що люди надзвичайно люблять квіти (сміється — І. В.). Ну, і тут можна пофілософствувати, що ваза з намальованими квітами вже апріорі не може бути пустою. А для мене півонія — найпрекрасніша квітка, яка є ніби літнім первоцвітом. Мабуть, захоплення нею передається вазам, бо я просто обожнюю малювати півонії, передавати на склі їх об’ємність — величезне задоволення.

— І на останок. Незабаром весна. Що постане на ваших виробах?

— Тенденції у роботах диктують замовники. Проте в мене є свої табу, тому можу відмовитися від деяких замовлень, якщо вони суперечать моїм моральним правилам, крім того, мені важлива естетика робіт, їхній позитивний сенс, навіть форма має містити життєтворчий внутрішній зміст.

Тривалий час паралельно із роботою над замовленнями, працюю над виставковими роботами. Останні сюжетно і технічно відрізнятимуться від тих робіт, які є представлені на загал. тож найближчим часом чекайте запрошення на виставку.

Наостанок бажаю всім читачам віри в себе, краси довкола та в душі! Нагадаю слова Ліни Костенко: «Люди, будьте взаємно красивими». А від себе додам — даруйте красу, творіть її у житті, бо життя прекрасне, наперекір труднощам і випробуванням. Любіть себе. Любіть рідних та близьких вам за духом людей, даруйте не коштовності, а емоції й любов!

Інна Віконська

Фото надала Роксолана Гриджук