За що у Копичинцях дякують Шону Пенну? Як актор долучився до відновлення покинутих будинків для вимушених переселенців
“Будинки для ВПО». Вперше в Україні цей унікальний проєкт був реалізований у місті Копичинці, що на Тернопільщині. Як вирішують у копичинецькій громаді житлові проблеми вимушених переселенців? І як допомагає в цьому голівудська «зірка» – американський кіноактор Шон Пенн?
Про це дізнавалися журналісти з 10 регіонів України під час престуру, організованого Харківським пресклубом.
Сьогодні у Копичинецькій громаді проживає близько 800 вимушених переселенців. На думку міського голови Богдана Келічавого, вони повністю інтегровані у всі сфери життя громади. І сталося це чималою мірою завдяки проєкту «Будинки для ВПО».
В чому сутність проєкту?
– Ідея проєкту полягала в тому, що власники покинутих будинків, в яких давно ніхто не живе, надавали свої будинки під цей проєкт, – розповідає Копичинецький міський голова Богдан Келічавий. – Ми безкоштовно для власників ремонтували їхні запустіли будинки.
Основна увага приділялася проведенню в будинки водопостачання, водовідведення і тепла. Адже усі вигоди в цих приватних будинках були на дворі. В обмін на це власники житла підписували договір про те, що вони готові безкоштовно надавати своє житло в оренду родинам вимушених переселенців, які ми їм порекомендуємо.
З орендарів – лише оплата комірного.
В громаді виявили 400 спорожнілих будинків, в яких ніхто не живе.
– Справа в тому, що податок на нерухомість в Україні дуже низький, і це дозволяє нашим людям, маючи будинок, в якому вони не живуть, нічого з ним не робити, – констатує Богдан Келічавий.
Міський голова розповів типову для Копичинців історію.
– Молоді люди живуть в Тернополі. А в Копичинцях у них жили бабця і дідусь, які давно померли.
Будинок капітальний, але усі вигоди на дворі. Вони не можуть здати будинок в оренду, бо їм самим треба вкласти в ремонт чимало коштів, щоби довести його до житлового стану. І продати не можуть, бо не хочуть продавати за безцінь.
І так хати стоять роками. Низький податок на нерухомість не тисне на власників покинутого житла. А громада має робити дороги, освітлювати вулиці, де стоїть багато запустілих будинків, в яких ніхто не живе.
Вдихнути життя в покинуті будинки допоміг проєкт.
У підсумку власники житла отримали безкоштовний ремонт занедбаних будинків, покращення умов проживання та підвищення капіталізації при їх продажу. А вимушені переселенці – окреме житло.
Під час проєкту було відремонтовано 30 будинків і квартир у багатоповерхових будинках. Будинків – значно більше. Сьогодні в них живуть 130 вимушених переселенців, зокрема, переселенці з Харкова.
– Рік вони можуть жити в будинку безкоштовно, – пояснює умови проєкту Богдан Келічавий. – Далі орендарі можуть або викупити житло у власника, або продовжити оренду. Але вже не безкоштовно. За умови орендної плати. Вартість її – за домовленістю. А можливо і сам власник переїде до відремонтованого будинку і буде сам там жити.
Для ремонту будинків знайшли двох донорів.
– Для більшості будинків і квартир донором стала благодійна організація «CORE Response», засновником якої є відомий кіноактор і кінорежисер Шон Пенн, – розповідає Копичинецький міський голова. – Ми вже мали з ним попередній досвід роботи. Його фонд інвестував в ремонт будинків у Копичинцях 110 тисяч доларів. Іншу частину будинків фінансувала благодійна організація з міста Познань, з якою ми також не перший рік співпрацюємо. Вона інвестувала в ремонт будинків 22,5 тисячі доларів.
На початку війни у Копичинцях було два місця компактного проживання ВПО. Для цих потреб переоблаштували дитячий садок. У «пікові» моменти в ньому проживало 160 людей.
Зараз залишилося одне місця компактного проживання. Там сьогодні живуть 22 людини з Краматорська.
– Місця компактного проживання суперечать інтеграції людей в громаду – переконаний міський голова. – Тому що люди і далі залишаються у своїй «бульбашці». Модульні містечка – це найгірше, що може бути для інтеграції людей. Тому ми і запропонували фонду Шона Пенна цей проєкт.
– Проєкт гарний, і ми його реалізували, але він має дуже багато ризиків і складностей, – зізнається Богдан Келічавий. – Якщо ми і далі будемо його реалізовувати, то вже самі будемо ставити умови донорам.
Тому що було багато перешкод і завад. Ми майже усі кошти інвестували в інфраструктуру будинка, і дуже мало могли інвестувати в «косметичний» ремонт. Ми не завжди могли вкладати донорські кошти в пофарбування стін, заміну підлогу або в перепланування. А люди хочуть зайти в будинок і одразу жити, а не починати знову ремонт. Втім, не всі донори погоджувалися на таке фінансування.
Чи буде в подальшому продовження проєкту?
– Це буде можливе лише за умови фінансової гнучкості донорів, – зазначає Богдан Келічавий. – Виявилося, що в ході проєкту виникає багато непередбачуваних витрат.
Наприклад, ми зробили оцінку будинку і з’ясували, щоби повернути його до життя, в нього потрібно вкласти 5 тисяч доларів. Але часто потрібно провести до будинка ще якісь комунікації або, скажімо, пробити свердловину. В усій області ми знайшли лише один такий ФОП, одну людину, яка офіційно за договором може пробити свердловину.
А далі наш бюджет залежить лише від провидіння. Коли робиш оцінку робіт, ти не знаєш, як глибоко буде вода, а бурильники беруть кошти за кожний пройдений метр свердловини. Є речі, які не можна передбачити наперед. Тож доводиться перекидавати кошти з будинка на будинок, щоби конкретно цей будинок був запущений в експлуатацію.
На думку мера Копичинців, обов’язковою умовою має бути «косметичний» ремонт будинків.
– Найбільше, чого би хотілося, щоби кошти закладалися ще й на «косметичний» ремонт, – зазначає Богдан Келічавий. – Партнери з Бозмена (США)і були більш гнучкими в цьому плані. Вони навіть переплановували кухні, щоби було більше місця. В такі будинки люди охоче заходили. Даєш їм ключі, і вони вже можуть тут жити. Люди не готові до того, коли їм після ремонту кажуть: ми тут зробили багато невидимої роботи, під землею, провели комунікації, але ви ще маєте свої кошти витратити на це житло, з якого можливо за рік вас виселять, бо мають на це право за умовами проєкту.
– Ми дотаційна громада у дотаційній області. І у нас є чимало викликів і потреб, які змушують нас шукати додаткові ресурси, – ділиться Копичинецький міський голова Богдан Келічавий. – Тому особливістю нашої громади є те, що ми активно співпрацюємо з міжнародними проєктами, міжнародними донорами та містами-партнерами.
У Копичинці їдуть набувати цей досвід з багатьох громад.
– Ми зараз активно взаємодіємо з громадою у Харківській області, на території якої розташована Зміївська ТЕС, одна з найбільших теплових електростанцій України. Громада вчиться у нас проєктному менеджменту, – розповідає Богдан Келічавий. – Раніше у них в цьому не було потреби, адже дві тисячі мешканців селища Слобожанське працювали на ТЕС, в них були високі зарплати і вони платили податки, які без проблем наповнювали бюджет.
Громада просто розподіляла ці кошти у бюджеті на свої потреби. Але 22 березня 2024 року Зміївська ТЕС була повністю зруйнована атаками росіян. Тож сьогодні громада шукає додаткові можливості для розвитку.
– У нас в Копичинцях така ситуація була завжди, як даність, – стверджує очільник громади. – Адже ми до останнього часу не мали великих підприємств, тому нам постійно потрібні були люди, потрібні додаткові ресурси. Аби залучати кошти в громаду, ми вирішили створити спільноту міст-партнерів, міст, які взаємодіють з нашою Копичинецькою громадою.
Ми контактуємо з багатьма європейськими містами. Нам потрібна горизонтальна співпраця, а не тільки на рівні урядів і держав. Довгострокова наша ціль – розвиток спільних проєктів, співпраця з міжнародними фондами.
Вже підписані угоди з містами Норвегії, Британії, Італії, Швеції, Туреччини, Бельгії, Польщі, з якими Копичинецька громада сьогодні активно співпрацює.
