За що у Копичинцях дякують Шону Пенну? Як актор долучився до відновлення покинутих будинків для вимушених переселенців

Про це дізнавалися журналісти з 10 регіонів України під час престуру, організованого Харківським пресклубом.

 

 

 

Сьогодні у  Копичинецькій громаді  проживає близько 800 вимушених переселенців. На думку міського голови Богдана Келічавого, вони повністю інтегровані у всі сфери життя громади. І сталося це чималою мірою завдяки проєкту  «Будинки для ВПО».

 

В чому сутність проєкту?

 

–  Ідея  проєкту полягала  в тому, що власники покинутих будинків, в яких давно ніхто не живе, надавали свої будинки під цей проєкт, – розповідає Копичинецький  міський голова Богдан Келічавий. – Ми безкоштовно для власників ремонтували  їхні запустіли будинки.

 

Основна увага приділялася проведенню в будинки  водопостачання, водовідведення і тепла. Адже усі вигоди в  цих приватних будинках  були на дворі. В обмін на це власники житла підписували договір про те, що вони готові безкоштовно надавати своє житло в оренду родинам вимушених переселенців, які ми їм порекомендуємо.

 

 

З орендарів – лише оплата комірного.

 

В громаді виявили 400 спорожнілих будинків, в яких ніхто не живе.

 

–  Справа в тому, що податок на нерухомість в Україні дуже низький, і це дозволяє нашим людям, маючи будинок, в якому вони не живуть, нічого з ним не робити, – констатує Богдан Келічавий.

 

 

Міський голова розповів типову для Копичинців історію.

 

–  Молоді люди живуть в Тернополі. А в Копичинцях  у них жили бабця і дідусь, які давно померли.

 

Будинок капітальний, але усі вигоди на дворі. Вони не можуть  здати будинок в оренду, бо їм самим треба вкласти в ремонт чимало коштів, щоби довести його до житлового стану. І продати не можуть, бо не хочуть продавати  за безцінь.

 

 І так хати стоять роками. Низький податок на нерухомість не тисне на власників покинутого житла. А громада має робити дороги, освітлювати вулиці, де стоїть багато запустілих будинків, в яких ніхто не живе.

 

Вдихнути життя в покинуті будинки допоміг проєкт.  

 

У підсумку власники житла отримали безкоштовний ремонт занедбаних будинків, покращення умов проживання та  підвищення капіталізації при  їх продажу. А вимушені переселенці – окреме житло.

 

 

 

Під час проєкту було відремонтовано 30 будинків і квартир у багатоповерхових будинках. Будинків – значно більше. Сьогодні в них живуть 130 вимушених переселенців, зокрема, переселенці з Харкова.

 

–  Рік вони можуть жити  в будинку безкоштовно, – пояснює умови проєкту  Богдан Келічавий. – Далі орендарі  можуть  або викупити житло у власника, або продовжити оренду. Але вже не безкоштовно. За умови орендної плати. Вартість її  – за домовленістю. А можливо і сам власник переїде до відремонтованого  будинку і буде сам там жити.

 

Для ремонту будинків знайшли двох донорів.

 

–  Для більшості будинків і квартир донором стала благодійна  організація «CORE Response», засновником якої є відомий кіноактор і кінорежисер Шон Пенн, – розповідає Копичинецький  міський голова. –  Ми вже мали з ним попередній досвід роботи. Його фонд інвестував  в ремонт будинків у Копичинцях 110 тисяч доларів. Іншу частину будинків фінансувала благодійна організація з міста Познань, з якою ми також не перший рік співпрацюємо. Вона інвестувала в ремонт будинків  22,5 тисячі доларів.

 

На початку війни у Копичинцях було два місця компактного проживання ВПО. Для цих потреб переоблаштували  дитячий садок. У «пікові» моменти в ньому проживало 160 людей.

 

Зараз залишилося одне місця компактного проживання. Там  сьогодні живуть 22 людини з Краматорська.

 

–  Місця компактного проживання суперечать інтеграції людей в громаду – переконаний міський голова. – Тому що люди  і далі залишаються у своїй «бульбашці».  Модульні містечка – це найгірше, що може бути для інтеграції людей. Тому ми і запропонували фонду Шона Пенна цей проєкт.

 

 

–  Проєкт гарний, і ми його реалізували, але  він має дуже багато ризиків і складностей, – зізнається Богдан Келічавий. –  Якщо ми  і далі будемо його реалізовувати, то вже самі будемо ставити умови донорам.

 

Тому що було багато перешкод і завад. Ми майже усі кошти інвестували в інфраструктуру будинка, і дуже мало могли інвестувати в «косметичний» ремонт. Ми не завжди могли вкладати  донорські кошти в пофарбування стін, заміну підлогу або в перепланування. А люди хочуть зайти в будинок і одразу жити, а не починати знову ремонт. Втім, не всі донори погоджувалися на таке фінансування.

 

Чи буде  в подальшому продовження проєкту?

 

–  Це  буде можливе лише за умови фінансової гнучкості донорів, – зазначає Богдан Келічавий. – Виявилося, що в ході проєкту виникає багато непередбачуваних витрат.

 

Наприклад, ми зробили оцінку будинку і з’ясували, щоби повернути його до життя, в нього потрібно вкласти 5 тисяч доларів. Але часто потрібно провести до будинка  ще якісь комунікації або, скажімо, пробити свердловину. В усій області ми знайшли лише один такий ФОП, одну людину, яка офіційно за договором може пробити свердловину.

 

А далі наш бюджет залежить лише від провидіння. Коли робиш оцінку робіт, ти не знаєш, як глибоко буде вода, а бурильники беруть кошти за кожний  пройдений метр свердловини. Є речі, які не можна передбачити наперед. Тож доводиться перекидавати кошти з будинка на будинок, щоби конкретно цей будинок був запущений в експлуатацію. 

 

 

На думку  мера Копичинців, обов’язковою умовою має бути «косметичний» ремонт будинків.

 

– Найбільше, чого би хотілося, щоби кошти закладалися ще й на «косметичний» ремонт, – зазначає Богдан Келічавий. –  Партнери з Бозмена (США)і були більш гнучкими в цьому плані. Вони навіть переплановували кухні, щоби було  більше місця. В такі будинки люди  охоче заходили. Даєш їм ключі, і вони вже можуть тут жити. Люди не готові до того, коли їм після ремонту кажуть: ми тут  зробили багато невидимої роботи, під землею, провели комунікації, але  ви ще маєте свої кошти витратити на це житло, з якого можливо за рік вас виселять, бо мають  на це право за умовами проєкту.

 

 

 

–  Ми дотаційна громада у дотаційній області. І у нас є чимало викликів і потреб, які змушують нас шукати додаткові ресурси, – ділиться Копичинецький  міський голова Богдан Келічавий. – Тому особливістю нашої громади є те, що ми активно співпрацюємо з міжнародними проєктами, міжнародними донорами та містами-партнерами.

 

У Копичинці їдуть набувати цей досвід з багатьох громад.

 

– Ми зараз активно взаємодіємо з громадою у Харківській області, на території якої розташована Зміївська ТЕС, одна з найбільших теплових електростанцій України. Громада вчиться у нас проєктному менеджменту, – розповідає Богдан Келічавий.  – Раніше у них  в цьому не було потреби, адже дві тисячі мешканців селища Слобожанське працювали на ТЕС,  в них були високі зарплати і вони платили податки, які без проблем  наповнювали бюджет.

 

Громада просто розподіляла  ці кошти  у бюджеті на свої потреби. Але 22 березня 2024 року Зміївська ТЕС  була  повністю зруйнована атаками росіян. Тож сьогодні громада шукає додаткові можливості для розвитку.

 

–  У нас в Копичинцях така ситуація була завжди, як даність, –  стверджує очільник громади. – Адже ми до останнього часу не мали великих підприємств, тому нам постійно потрібні  були люди, потрібні  додаткові ресурси. Аби залучати кошти в громаду, ми вирішили створити спільноту міст-партнерів, міст, які взаємодіють з нашою Копичинецькою громадою.

 

Ми контактуємо з багатьма  європейськими містами. Нам потрібна горизонтальна співпраця, а не тільки на рівні урядів і держав. Довгострокова  наша ціль – розвиток спільних проєктів, співпраця з міжнародними фондами.

 

Вже підписані угоди з містами Норвегії, Британії, Італії, Швеції, Туреччини, Бельгії, Польщі, з якими Копичинецька громада сьогодні активно співпрацює.

Громада