Коли ім’я перетворюється на зброю: Вячеслав «Мандарин» Родіонов
Він був із тих, про кого кажуть — світлою людиною. У ньому поєднувалося все: талант, доброта, внутрішня сила, невичерпна енергія, здатність вести за собою й творити нове. Вячеслав Родіонов, позивний «Мандарин», — флейтист і фронтовий інноватор, воїн світла й бойовий побратим, який пішов захищати Україну в перший же день повномасштабного вторгнення. Він не просто воював — він надихав, творив, рятував. І він загинув, залишивши по собі не лише біль, а й приклад справжнього служіння.
Вячеслав Родіонов народився 1 березня 1993 року в місті Полтава. Він загинув 17 травня 2023 року, служачи в складі 3-ї окремої штурмової бригади.
Вячеслав був талановитим музикантом, випускником Національної музичної академії України, де навчався на кафедрі дерев’яно-духових інструментів і був флейтистом. Однак, коли Росія почала обстрілювати Київ 24 лютого 2022 року, Вячеслав пішов до військкомату, і його шлях на фронт почався. Першими місцями, де він служив, стали Буча і Мощун, які були важливими стратегічними точками для оборони Києва. Там він, маючи досвід з дронами, запропонував використовувати їх для розвідки.
Військовий шлях Вячеслава почався з добровольчого батальйону ССО «Азов Київ». Він пройшов підготовку в цьому підрозділі, а згодом, після формування 3-ї ОШБ, був членом «окремого взводу аеророзвідки» в ОВАРі. Він не лише активно боровся на фронті, а й навчав молодих бійців. Його відданість справі та ініціативність дозволяли розвивати нові технічні рішення для розвідки та ударів по ворогу.
Побратим Льолік згадує: «Пам’ятаю, як в рацію постійно чув його позивний, а згодом ми вже особисто познайомились. Ми жартували між собою, бо він був всюди, де треба було щось розвідати. Він літав, проводив розвідку, дуже багато працював. Потім ми з ним почали займатись і розвідкою, і скидами».
«Він був людиною, про яку кажуть «талановита людина – талановита у всьому». До війни він був музикантом, але з початком війни одразу став на захист Батьківщини. Коли ми познайомились влітку 2022 року, він уже був частиною ССО Азов Київ, а потім ми разом служили в 3-й ОШБ. Він завжди був ініціативним, розумним і відкритим до нових ідей. У його підрозділі створили майстерню на колесах, яку допоміг обладнати Мандарин, а перші 3D-принтери привіз саме він, хоча їх треба було ще налаштовувати».
Льолік також згадує, як Вячеслав допомагав в розвідці та постійно підтримував нові ініціативи: «Коли ще за FPV ніхто не знав, а я пропонував спробувати, командир казав, що це не працює. Мандарин просто запитав, скільки треба грошей, і ми замовили перші коптери».
Льолік додає: «В нього не було ніколи такого, що не можна вирішити якусь задачу, що не підійдеш — завжди «не проблема, порішаєм». Він був надзвичайно світлою і позитивною людиною, я за всю війну дуже мало схожих людей зустрічав».
Смерть Вячеслава залишила велику порожнечу в серцях його побратимів. Проте пам’ять про нього продовжує жити через назву боєприпасу, який був створений в честь його імені – «Мандаринка». Льолік розповідає історію створення цього боєприпасу:
«Перший мій виліт з FPV був із штатним боєприпасом, переробленим під коптер. Це був просто кумулятивно уламковий боєприпас на 1,2 кг. Але коли я його підняв в повітря, дрон одразу підірвався. З’ясувалося, що плата була бракована і я зрозумів, що для FPV потрібно створювати власні боєприпаси. Після цього почав моделювати всенаправлений боєприпас, який і назвав на честь Мандарина, щоб помститися за нього і зберегти пам’ять про нього».
Льолік також розповідає: «Зв’язок з родиною ми тримаємо, переважно з його батьком, який активно волонтерить і допомагає хлопцям, ремонтує авто та робить все можливе, незважаючи на поважний вік».
Вячеслав Родіонов лишив велику спадщину, не лише через свою відвагу на полі бою, а й через свою творчість і технічні здобутки. Його музика та мрії живуть у серцях тих, хто його знав. Герої не вмирають! Слава Україні!
Підготувала Надія Греса
