Віктор Гурняк — бойовий доброволець, журналіст і Пластун: життя, яке стало символом
Віктор Гурняк — Герой України, відважний воїн, який загинув, виконуючи свій обов’язок на передовій. Він став символом мужності, самопожертви та відданості своїй Батьківщині. Його життя обірвалося 19 жовтня 2014 року, коли він, під мінометним обстрілом, рятував поранених у бою за 32-й блокпост на «Бахмутці», що в Слов’яносербському районі Луганської області. Віктор Гурняк залишився в історії як герой, чиє життя стало символом відданості, мужності та боротьби за Україну.
Народився Віктор 8 червня 1987 року в селі Городниця Гусятинського району Тернопільської області. Він навчався в Тернопільській загальноосвітній школі №27 та Технічному коледжі Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя. Віктор був активним з юних років і вступив до Національної скаутської організації «Пласт» у 14 років. Тут він став лідером та вихователем, організовуючи табори та акції, а також був керівником кількох пластових куренів.
У 2004 році Віктор став одним із засновників куреня числа 77 імені Івана Гавдиди, пізніше був частиною 15 куреня УСП «Орден Залізної Остроги» імені Святослава Завойовника. Віктор виховував юнацький гурток «Орли» та займався організацією пластових таборів, серед яких найбільшим був всеукраїнський табір «Легіон-11». Також він займався виховною роботою, був заступником із виховної роботи станичного та окружного пластових проводів.
Паралельно з активною роботою в «Пласті», Віктор здобув популярність як журналіст і фотокореспондент. Він працював у газеті «20 хвилин», був редактором пластового часопису «Цвіт України», а також працював у міжнародних інформаційних агентствах «УНІАН» та «REUTERS». Віктор також знімався у кліпах гурту «Тартак» та в документальному фільмі Тараса Химича «Золотий вересень».
Однак з початком війни на сході України, Віктор вирішив присвятити себе захисту Батьківщини. Він став співзасновником військово-патріотичної організації «Український легіон» і активно допомагав батальйону «Айдар», закуповуючи та доставляючи необхідне спорядження для бійців. У липні 2014 року він пішов добровольцем до батальйону «Айдар» і вже у вересні того ж року брав участь у антитерористичній операції на сході України.
Віктор загинув 19 жовтня 2014 року, коли під обстрілом рятував поранених бійців. Його смерть стала великою втратою, але пам’ять про нього живе в серцях людей, а його подвиг увіковічнений у нагородах, вшануваннях і меморіальних дошках. Він був посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, медалями «За участь у бою», «За службу Україні», а також найвищою Пластовою нагородою «Залізним Пластовим Хрестом» за заслуги у національно-визвольній боротьбі.
Після його смерті Віктор отримав багато відзнак, серед яких «Народний Герой України», медаль «За участь у бою» та «Лицарський хрест Добровольця». Віктор Гурняк став лауреатом «Волонтерської премії» правозахисної ініціативи «Євромайдан SOS» у номінації «Людина світла» (посмертно). Його ім’я увічнене на меморіальних дошках на будівлях Технічного коледжу та загальноосвітньої школи №27 у Тернополі, де він навчався. У 2015 році Тернопільській школі №27 було присвоєно ім’я Віктора Гурняка.
Віктор був посмертно нагороджений званням «Почесний громадянин міста Тернополя» та відкрито «Сквер волонтерів імені Віктора Гурняка» в Тернополі. Його подвиг також отримав визнання на рівні держави, і у серпні 2021 року Віктору було присвоєно звання «Герой України» з врученням «Золотої Зірки».
Віктор Гурняк залишив у пам’яті не лише своїх рідних — батьків Петра Степановича і Марію Ярославівну, братів та сестер, дружину Ірину та доньку Юстину, а й всю Україну. Його життєвий шлях став прикладом незламної сили духу та відданості рідній землі.
