Хто у Тернополі свої незаконні дії пробує прикрити іменем Ігоря Герети?
Нещодавно у ЗМІ побачив повідомлення про відкриття нібито читальні та музею-криївки Ігоря Герети на Канаді. Я глибоко шаную ім’я п. Ігоря, так як свого часу я був одним з перших учнів обласної школи мистецтв, ідеологом створення якої був Ігор Петрович, і його ім’я ця школа зараз носить. Мені дуже прикро, що свої незаконні дії пробують прикрити іменем цього Великого тернополянина.
В середині березня до мене з колективним зверненням звернулися мешканці будинків Чубинського, 1 та Коновальця, 12 щодо встановлення кіоску для ремонту взуття на їхній прибудинковій території.
Я виїхав і побачив розмальовану будку, на якій писало “Ремонт взуття”.
Мешканці скаржилися, як на зовнішній вигляд так і на те, що поставили цю будку не в тому місці, яке було вказане на аукціоні. Крім того я ще звернув увагу, що під будкою встановлений фундамент, який явно глибше 30см, що не дозволено згідно договору оренди.
На підставі ініційованої мною проведеної перевірки Тернопільською міською радою було встановлено, що мешканці таки були праві, зокрема, що паспорт прив’язки вже не дійсний, що місце розташування та зовнішній вигляд тимчасової споруди не відповідають паспорту прив’язки. Крім того там виконані земляні роботи та роботи з благоустрою території, які не передбачені дозвільною документацією.
На прохання мешканців будинків, я звернувся в мерію про демонтаж даного кіоску та приведення у відповідність до дозвільних документів. На жаль мерія не провела демонтаж, а натомість будка розрослася і там відкрилася “читальня”.
Крім того на цю тему спілкувався з донькою Ігора Герети – п. Яриною, яка мені повідомила, що вона не була на відкритті і бути не могла. Що після смерті батька п. Костів взяв на зберігання частину бібліотеки п. Ігора. Це більше ніж 5 тисяч книг, які родина до цих пір не може забрати. Про те, що він відкриває хату-читальню Ігоря Герети, вона дізналась випадково 31 травня. Ніякого дозволу на використання батькового імені, чи книг, які по закону належать їй як спадкоємиці п. Ярина не давала.
Читальня-музей Ігора Герети в Тернополі має бути, але не в дворі спального району в металевій будці, а в центрі міста у гідному приміщенні.
Депутат міської ради Назар Зелінка
Батько був чесною, безконфліктною, безкорисливою людиною. І ті, які були його справжніми друзями добре про це знають. Як можна було таке вчинити?! Доки такі речі будуть продовжуватись? Яка криївка? Яка читальня? Але Костів такий не один, на жаль. Два роки тому директор міської художньої школи Чопик і начальник міського управління культури Смик підступно забрали під третій філіал художньої школи приміщення, яке було освячене як музей Ігора Герети (на Медовій 6). Вони теж розпорядились батьковими речами, які є моєю спадщиною, на свій розсуд!
Я втомилась від постійної боротьби проти таких “друзів”.