Повернувся у Тернопіль через 70 років

Це місце стало особливим, незмінним  для зустрічей закоханих. Його ще популярно називали «дзиґаром», що по-польськи годинник. Молоді люди призначали один одному побачення біля «дзиґара», заручившись точним часом.

Влітку 1896 року тернопільське «Товариство прикрашання міста» придбало вуличний годинник, встановивши його на високому залізному стовпі, що на перехресті вулиць Міцкевича і 3-го Мая. Згодом, навколо споруди розцвіла клумба, милуючи око перехожих. В міжвоєнний період (1920-30 роки) місцеві жителі замінили клумбу бруківкою, що надало йому більш сучасного вигляду. Високий, 6-ти метровий часомір встановили, щоб міщани не спізнювалися на потяги, оскільки простий люд не міг дозволити собі ручний годинник (на той час це була розкіш), а орієнтувалися переважно по сонцю, лишень коли його не було, це виявлялося справжньою проблемою. Хто знає, скільки ще б побачив цей годинник посмішок, почув щирих слів, побажань, чи навіть навпаки, якби не.. Простоявши першу світову, та частково другу, його було зруйновано під час воєнних дій навесні 1944 року. Місто втратило свій час, без надії на відновлення.

З тієї миті пройшло не мало, але й не багато часу, цілих 70 років. Усе змінилось: люди, побут, архітектура, звичаї, обряди. Залишились незмінними лише спогади та фотографії, і саме завдяки їм, є можливість зазирнути в давнину та відновити те, що зруйноване і давно забуте. Так було відновлено ще одну історичну пам’ятку.

Трьохсторонній часомір повернувся на своє місце. Жителі містечка радо вітали урочисте відкриття другого в історії годинника, проте уже більш удосконаленого. Автор відтворив точну копію попереднього годинника, а допомогли йому в цьому старі світлини. Історичний часомір працює і в сніг, і в дощ, і в спеку, а GPS-технологія виставляє точний час від супутника. Механічний, тепер вже з чітким контролем і вечірньою підсвіткою, трьохсторонній годинник показує точний час жителям міста та його гостям, незмінно виконуючи свою функцію.

Ідея відновлення місцевого годинника дуже імпонує, адже комусь він навіяв незабутні спогади, з тих, юних років, а для когось, відкрив щось нове та цікаве. Мабуть, він стане свідком зворушливих побачень і щирих почуттів. А незмінне місце зустрічі біля годинника закарбується в історії нашого міста на віки.

 

Ксенія Петрів