З окликом “Слава Україні” дострілив себе з пістоля, – як на Тернопільщині боролися проти більшовицької влади

ЗБАРАЗЬКИЙ РАЙОН

 Дня 15.4.1948 року в селі Капустинецький [Капустинський] Ліс до господаря Мановецького вечором зайшло четверо повстанців. В той час на те саме подвір’я прийшли большевики з РО МГБ – ст. лейтенант Захаровом. Вони запримітили біля хати повстанців та відкрили по них вогонь. Від перших ворожих стрілів загинув повстанець Зазуля, а повстанець Ясень зістав тяжко ранений в живіт і праву ногу. Повстанці відкрили вогонь, взяли пораненого та відступили. Убитого повстанця большевики забрали до райцентру.

Дня 24.4.1948 року ніччю большевики зробили засідку в Луб’янецькім лісі від сторони с. Новий Рогівець. На засідку попало четверо повстанців. Большевики підпустили повстанців близько та відкрили по них вогонь. Від ворожих стрілів зістав тяжко ранений повстанець Сич, який, щоб не попасти живим у руки ворога, дострілився з власної пістолі. Тіло повстанця большевики відставили до райцентру.

 

Шумський район

Дня 5.4.1948 року в селі Лішня 8 большевиків з о/у Сороковом вечором заскочили одного повстанця в хаті гром. Нечипорук Павла на хуторі Мочар. Большевики обкружили хату та почали добуватися до середини. Повстанець вискочив до комори, а большевики увійшли до хати та почали переводити ревізію. Один большевик взяв світло та зайшов до комори. Повстанець вистрілив з кріса та большевика вбив, але підскочив другий большевик та вбив повстанця. Большевики арештували господаря та його сина Павла та разом з тілом повстанця відставили до райцентру.

 

Кременецький район

Дня 25.4.1948 року в селі Града група большевиків, в числі 15 чоловік з о/у РО МГБ – Козловом ніччю влаштували засідку. На засідку попало трьох повстанців. Большевики відкрили вогонь та поранили в обі ноги місцевого підпільника Росоловський Петра – Нечая. Поранений повстанець, щоб не попасти живим в руки ворога, розірвав себе гранатою. Росоловський Петро Харитонович – Нечай – син рільника, народився 1924 році в с. Града, Крем’янецького району, Тернопільської области. В родинному селі закінчив 4 класи ПШ та після цього працював на господарстві батьків. В 1943 році вступив в ряди Юнацтва ОУН. Весною 1944 році, під час переходу фронту лежав хворий, а після вилікування, щоб не піти до армії, переписав собі роки. Осінню 1944 р. вступив до відділу сотника Чернця. Після розпущення відділу перехо вувався вдома. В травні 1945 року попав у руки большевиків, та по короткому часі його звільнили. Осінню 1945 р. його забрали до ЧА, але лікарська комісія його звільнила і він перебував удома. В 1948 р. його запідозрили в співпраці з повстанцями та арештували. Після звільнення з арешту він знову пішов у підпілля.

Дня 17.4.1948 року до села Савчичі [Савчиці] ніччю прибула група большевиків, у числі 22 чоловік, з заступником нач. РО МГБ – капітана Кравченком. Вони цілу ніч тримали засідки на хуторі Діброва і Чеховиця. Ранком большевики окружили хату, в якій квартирував запільник з с. Куликів – Лукащук Іван. Було запізно, щоб скритися до криївки і він відкрив вогонь по большевиках. Вив’язалась перестрілка. Лукащук Іван – син рільника, народився в с. Куликів, Крем’янецького району, Тернопільської области. По закінченні двох клас ПШ працював при господарстві батьків. Весною 1944 року, щоб не піти до армії, почав скриватися.

 

Ланівецький район

Дня 13.4.1948 року вечором до села Корчанівка 2 [Карначівка Друга] прибуло 8 большевиків з о/у РО МГБ ст. лейтенантом Ізмєстьовом та заквартирували в одній хаті. Вечором біля цієї хати переходили повстанці. Большевик, який стояв на варті в сінях, крикнув “стой” та почав стріляти. Повстанці відкрили вогонь та почалась перестрілка, під час якої згинув повстанець Тарас. Слідуючого дня большевики забрали тіло повстанця до райцентру, відірвали йому ліву руку, на якій був перстень з Тризубом, та роздітого положили біля пошти.

Дня 22.4.148 року в селі Білозірка 10 большевиків з о/у РО МГБ Шипуліном переводили ревізії на одній вулиці села. В той час у стодолі одного господарства квартирувало двох повстанців. Зачався бій, в якому загинули оба повстанці. Тіла повстанців положили большевики на базарній площі в цьому ж селі, а слідуючого дня відвезли до райцентру та положили біля пошти.

 

Почаївський район

Дня 20.4.1948 року в селі Устечко о/у РО МГБ – Жадченко арештував Павлишин Ліду. Арештовану запровадив до канцелярії с/ради і там на допитах її по звірячому катували. Після допиту її  побиту замкнули в хаті громадянки Жилки, та тут вона повісилася на своїй хустині. Тіло її відставлено до райцентру.

Дня 28.4.1948 року в селі Горянка Мала кущевий Ванька ще з кількома повстанцями попав на влаштовану большевиками засідку. Тяжко поранений в груди, повстанець Ванька відбіг ще 200 метрів та з окликом “Слава Україні” дострілив себе з пістоля. Козаревський Іван – Ванька – син рільника, народився 1922 р. в с. Старий Олексинець, Почаївського р>ну, Тернопільської области. Після закінчення 7 кл. НСШ вчиться в ремісничій школі в м. Вишнівець. Вже тоді стає симпатиком ОУН. Повернушися зі школи, бере активну участь у культурноосвітянському житті села, а згодом веде оргроботу станиці. В 1944 р. вступає до відділу УПА до сотні Юрка. Після розбиття відділу вступає до відділу командира Сокола, що діяв на Вишнівеччині а після бою в селі Перед мірка переходить до праці в терені. Працює якийсь час шефом зв’язку в підрайоні, а пізніше знову вступає до відділу командира Гордієнка.

Дня 20.2.46 року відділ командирара Гордієнка стає окружений большевиками, гине командир і велика частина стрільців, але другові Ванькові ще з кіль кома стрільцями вдається пробитися з оточення. Він повертається в свій терен та обіймає пост кущевого. Повстанець Ванька був 4 рази ранений та не вспів ще як слід вилікувати останньої рани, коли смерть перервала його геройське життя.

 

Вишнівецький район

Дня 27.4.1948 року районовий референт СБ Вишнивецького району – “Максим” зі своїм бойовиком другом “Борисом” заквартирував в селі Шили, Лановецького району. Про це донесено на РО МГБ в Ланівцях та до села прибула негайно автомашина з большевиками. Вони окружили та запалили господарство, в якому квартирували оба повстанці. Повстанці пробували пробитися з окруження, та згинули від ворожих куль. Швалінський Петро, псевдо – “Максим” – син рільника, народився 16.7.1920 року в селі Ланівці, Лановецького району, Тернопільської области. Після закінчення чотирьох класів ПШ, працює на господарстві батьків. В 1942 року вступає в ряди ОУН. В березні 1943 року йде в підпілля та вступає до відділу командирара Яворенка, де займає пост ройового. Згодом переходить до штабу командира Крука. За час перебування у відділах, бере участь в рейдах на СУЗ. В травні 1943 р. повертається до теренової праці та працює комендантом поліції при районовій екзекутиві. На цьому становищі працює до приходу большевиків. На початку  1944 року  його  призначають підрайоновим референтом СБ в Лановецькому районі, де працює до грудня 1945 р. Призначений районовим референтом СБ 364  Вишнивецького району, в місяці жовтні 1946 р. прибуває в призначений йому терен. За час своєї праці в рядах ОУН друг Максим був 4 рази ранений, що відбилось на його здоров’ї, але незважаючи на те, він віддано працював для добра України, поки смерть не перервала його геройського життя. Долинський Яків, псевдо – “Борис” – син рільника, народився в селі Бодаки, Вишнивецького району, Тернопільської области. Хвороба унеможливила йому науку в молодечих роках та грамоти він навчився на вечірніх курсах 1939 року. В 1943 році, як симпатик ОУН, вступає до відділу командира Буланого, а згодом переходить до відділу командира Довбуша. Бере участь в рейдах на СУЗ. Під час реорганізації відділу попадає до  командира Бистрого, з ним відходить на СУЗ і там перебуває перехід фронту. Під час переходу фронту бере активну участь у боях з заград. відділами та зістає ранений. Виліковується при відділі, повертається в свій терен та знову вступає до відділу сотника Сокола. Тут одержує пост ройового. Після великого Панасівського бою,  “Борис” стає призначеним командиром диверсійної групи, яка рейдувала в терені району до вересня 1945 р. Зиму перебуває разом з сотником “Соколом”. В 1946 р. захворів на туберкульоз кости, згодом однак виліковується та зістає призначений боєвиком при районовому референтові СБ. Під час своєї праці в рядах організаці і лавах УПА прекрасно вив’язувався з доручених йому завдань, завжди був відважним і повним посвяти для Справи  України.

 

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ

-1 thoughts on “З окликом “Слава Україні” дострілив себе з пістоля, – як на Тернопільщині боролися проти більшовицької влади

  • 16:14 | 21 серпня, 2017 at 16:14
    Permalink

    а вони хоч розумiли за що вони боролися i куди б вони далi пiшли? Стiльки молодих життiв загублено! Ради чого i ради кого? Хiба можна так нерозумних людей дурити? Незалежна та держава за що б iснувала? Не пояснювали iм? Так само як i зараз дурять. Натравили одних на других – i граються в вiйну. А тi. хто стравив , багатiють собi. А iм прапорiв на могилах поставлять та на колiнах проводять в останню дорогу. А ради чого i кого – навiшають лапшу на вуха. наобiцяють грошей – та й забудуть. Ну хiба так можна з людьми? Що ви робите? Для чого ви народ знищуете i когось звинувачуете?

Comments are closed.