Після пережитого у Львові тернополянка полюбила футбол і футболістів
– Це така неймовірна атмосфера, – каже Юлія. – Відчуваєш себе частиною чогось грандіозного! Бажання жити подвоюється!
З масою емоцій, із десятками нових знайомств та подарунків повернулася після матчів групового турніру “Євро-2012”, які проводили у Львові, тернополянка Юлія Дутка. Дівчина була медіа-волонтером УЄФА.
Два тижні, які вона провела у місті Лева, запам’ятались її цікавими зустрічами та веселими пригодами. Весь час тернополянка працювала у стадіонному медіа-центрі. Відтак, окрім відомих людей із спортивного світу, вдалось трішки поспілкуватись і з колегами із всесвітньо відомих друкованих видань.
За словами Юлії, до волонтерства на “Євро” вона не особливо захоплювалася футболом. Тепер же, після закінчення матчів у Львові, у дівчини навіть з’явилась улюблена команда.
Думала, що не запам’ятає стадіону.
– Із жодного екрана ти не побачиш тієї краси, як з поля, – говорить Юля. – Не побачиш, які емоції з’являються на обличчі якогось відомого футболіста, коли йому щось не вдається чи, навпаки, вдається. А тим більше – рідко де почуєш, що каже гравець своєму колезі під час самої гри. А у нас, у волонтерів, така можливість була.
Особливо раділи дівчата-волонтери можливості роздивитися зблизька таких відомих красенів, як Кріштіану Роналду та сфотографуватись із розфарбованими іноземними вболівальниками.
Бажання стати волонтером у дівчини виникло торік улітку. Тоді дівчина вперше почула про можливості, які отримує волонтер УЄФА. Відтак вона відразу зайшла на сайт та заповнила анкету, восени її запросили на співбесіду до Львова. А вже у січні вона дізналась, що її кандидатура підійшла.
– Власне, навчання у нас розпочалось у червні, – каже Юлія. – Тоді нам влаштували екскурсію стадіоном, розповіли, що й до чого. Здавалось, що мені цього повік не запам’ятати. Втім, потім страх зник.
Найбільше дівчині сподобалось, що жодна людина, залучена до проведення “Євро” у Львові, ні на мить не ставила себе вище за інших. А уся робота була чітко спланована та організована без будь-яких прикрих моментів і підступних «але…».
– Відчувалось, що УЄФА – серйозна структура із багатолітнім досвідом влаштовувати масштабні світові заходи, – каже Юлія. – Усе конкретно, чітко і на вищому рівні. Тож особливо приємно, що до нас ставились так, наче без нас там того чемпіонату не було б.
Влаштовували вечірки і змагання.
Робочий день проходив у швидкому темпі, пригадує Юлія. Тож кількагодинна зміна, на якій дівчина видавала газетярам та фотографам додаткові перепустки, медіа-сумки та допомагала журналістам на медіа-трибуні, закінчувалась непомітно. Втому відчувала зазвичай, добираючись від стадіону до квартири, де проживала.
– Ми самі собі обирали зміни, у які хотіли працювати, – каже Юлія. – У вільний час для нас було чимало розваг. Зокрема, тематичних вечірок. На одній із таких нас навіть вчили танцювати на тому ж стадіоні рок-н-рол. Окрім того, проводили маленькі спортивні чемпіонати. Тож сумувати не доводилось.
На останній вечірці, яку проводили на другий день після останнього матчу у Львові, найкращих волонтерів нагороджували. Втім, подарунки отримували усі – волонтери отримали сертифікати, подяки від Мішеля Платіні та інше.
– Загалом за весь час, який я провела волонтером, отримала чимало всіляких речей. – ділиться враженнями дівчина. – Окрім блокнотів та ручок на згадку, залишився якісний фірмовий одяг – штани, шорти, чотири футболки, кросівки, кепка і навіть та ж медіа-сумка з емблемою “Євро”. Я це “Євро” ніколи не забуду.
За словами Юлії, повторити свої «пригоди» вона спробує під час “Євро-2016” у Франції. Звісно, якщо на цей час не матиме важливіших справ.
Коментарі вимкнені.