Тернополем біжить «Жовтий пес»: гурт Nameless презентував альбом на вірші Василя Махна

Цими днями у тернопільському «Бункермузі» відбулась репрезентація диску тернопільського гурту Nameless «Жовтий пес», пісні якого написані на вірші Василя Махна. Нагадаю, що письменник народився в Чорткові, тривалий час мешкає у Нью-Йорку. Того ж дня він представив свій новий роман «Вічний календар».

Nameless

Над альбомом працювали Світлана Фролова та Зорян Безкоровайний — вони записали акустичні гітари, губну гармоніку, перкусію та вокал. Решту інструментальних партій записували друзі-музиканти з різних міст України. Так, партії віолончелі — робота Володимира Бедзвіна з Канади, флейти — Євгена Манка із Харкова, слайд-гітари — Анджа з Києва, бас-гітари — Ярослава Дроздовського з польського Бидгоща та Ігоря Дуганця із Києва. Крім того, у створенні альбому брали участь тернопільські музиканти — Роман Божко, Вадим Возняк і Лесик Драчук. На студії все це звів Лесик Омодада, він же став продюсером альбому, а обкладинку альбому створив Андрій Меренко.

Зорян і Світлана назвали диск за однойменною піснею, кажуть, для них «Жовтий Пес» — символ спалаху ідеї чи дивовижного випадку, який кардинально змінює життя.

— Мені пощастило бути студентом у Василя Івановича, коли він викладав у Тернопільському національному педагогічному університеті (тоді ще інституті). Коли познайомився із його поезією, то вона мене вразила та захопила. Наша співпраця розпочалась ще у дев’яносто першому, коли ми записали «Місто кульбаб». Потім з’явилась «Гертруда Стайн».

— А восени минулого року Василь Махно написав нам і запропонував створити пісні до його віршів, — продовжує Світлана Фролова. — Нас надихнули музиканти, котрі працюють із віршами класиків, як ось львів’янин Мар’ян Пиріг, котрий створює пісні на вірші українських класиків, приміром, Івана Франка чи Павла Тичини. Ми перебрали багато віршів Василя Махна — хотілося, щоби це була лірика з різним настроєм. Так у альбом ввійшли пісні про кохання, про еміграцію зовнішню та внутрішню, про гостре відчуття кожного моменту буття.

Анна Золотнюк.

Фото авторки.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *