Історія вишнівецької святині – Троїцької церкви

Слово історія означає розвідка, відомості або розповідь, іншими словами це оповідання про минуле нашого рідного краю і народу, який проживав там. Місцевий народ свою історію може тримати в усній памяті протягом чотирьох — шести поколінь, а потім все повільно починає зтиратися і забуватися. Так і наша місцева історія, відомості і розповіді про колишнє невеличкої місцевості, яка носила назву Мухавець. Ми не можемо сказати коли тут у нас поселилися перші люди, але з великою впевненістю можна сказати що дуже дуже давно, тисячі років. А підтвердженням тому свідчать часто знайдені в нас камяні ножі та вироблені з кремнію різні гострі предмети.

Село Мухавець на сьогодення є частиною містечка Вишнівець Збаразького району Тернопільської області і має дуже цікаву історію. Але основну увагу я буду проділяти історичним подіям, які майже невідомі нашим місцевим людям про церкви, як вони будувалися, скільки їх було в нашому селі і хто ходив молитися і де були збудовані.  Цікаво знати, коли були збудовані, хто їх будував, скільки часу йшло будівництво і як вороги руйнували храми. І чи були ці церкви нашої віри, чи служили там Божу службу нашою рідною українською мовою, чи може правили там чужинці? Але і буде тут написана повна історія нашої Святині Троїцької Церкви, яка витримала протягом більше ста років багато воєн, випробовувань, підпалів, грабувань, битв коло дверей храму. А саме головне, наша Церква дозволила нашим воякам за Україну в своєму фундаменті заховати від енкаведистів зброю яку потім передали повстанцям УПА. Її двері завжди відкриті для всіх хто  Надіється, Любить і Вірить в нашого Отця.

Та з самого початку, ми повинні знати чому наше село носило назву Мухавець. Багато, багато років ще до першої згадки в документах про Вишнівець, старі люди з покоління в покоління переказували що першим володарем наших земель був Мухавецький, Звідки він сам походив невідомо, але він перший тут заселився з своєю великою родиною. Тоді землі Мухавецького простяглися від Вишнівця, а саме від невеличкої річечки Потік з заходу і до великого глибокого рову на сході. За цим ровом були густі колючі кущі а дальше болота зарощені верболозом та лозиною. З півдня шорока річка Горинь, береги якої були дуже болотисті. А на півночі великий густий дубовий ліс.  Пройти на наші землі можна було з сторони Вишнівця. Протягом декілька століть люди частково заселили наші землі, а коли почали у Вишнівці будувати замок , а коло замку відкрили Вознесенську Церкву, всі Мухавчани почали кожної неділі сімями ходити туди. У ці страшні часи на наші землі постійно забігали вороги .Вони робили швидкі наскоки, грабуючи людей, спалюючи хати, вбиваючи наших односельчан. Більшість нападників це невеликі групи в кількості 30-40 татар, добре озброєних на конях, проводили напади з сторони Вишнівця. Мухавчани часто вже знали про можливий напад і намагалися заховатися. Переховувалися у густому дубовому лісі, в лозині коло річки, або у глибокому яру.

Десь коло 1560-тих років на Мухавецькі землі прийшов старшого віку, високий, бородатий монах. Монахи часто проходили нашими землями, побувши один або два дні у нас. А цей оселився на пустинному місці вище річки Горинь, там де тепер Троїцька Церква. Там росло велике старе ясинове дерево і він викопав неглибоку яму, обставив дубовими грудими гілкаси, обклав верболозом, обліпив глиною та оселився там жити. Кожного дня ще до сходу сонця він починав молитися. Люди стали до нього приходити  за порадами. Часто просили його щоб він прийшов до немічного помолився коло нього за його оздоровлення. Часто монах ходив і до Вознесенської церкви у Вишнівець. Так проживши декілька років він одного разу почав говорити з місцевими людьми, що тут на цій землі збудувати невеличку церкву. Він сказав що це місце якраз і є місцем для побудови Святині. І люди погодилися. Всі селом взялися до роботи.  Адже Мухавець був багатий на дуби. А коло річки Горинь були викопані великі ями, заповнені водою і там були положені дубові балки, які роками вимочувалися і ставали камяними. Так за два роки повільно Мухавчани побудували невелику першу церкву з дуба. Тоді на відкриття церкви Вишнівчани з свого храму подарували ікону. Декілька ікон було закуплено жителями нашого села. А освячували Храм на Пантелеймона. Монах мав завжди з собою образок на грудях  Святого Пантелеймона. Поряд з церквою люди і побудували нову невеличку хатину і для монаха. Так була освячена перша Мухавецька церква в День Святого Пантелеймона. Кожної неділі вже Мухавчани не йшли у Вишнівець, а йшли до своєї святині на службу Божу. Почали тоді ходити до нас і Лозівські та Кривчицькі люди. На день освяченя нашої церкви кожного року відзначали як празниковий день. Коло церкви зробили лавки і майже кожного дня приходили старі люди щоб посидіти поспілкуватися і часто прибігали малі діти.  Хоч церква була невелика але місця хватоло всім. Ми не можемо встановити точного року відкриття першої Мухавецької церкви, але це десь на початку 1570-тих років. Чи довго проіснувала  Мухавецька Святиня буде описано в наступному випуску.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ

загрузка...

Comments are closed.