Для кращого ефекту після заняття треба на голові постояти

— У нас десь 10 чоловік, які круглорічно сюда ходять. Молодих мало, думають, що вічно будуть здорові. От кажеться — 73 роки, а я бодрий цілий день. Учора зранку на стадіоні побігав, потім на базар — огірочків 10 кілограмів купив. До джерела сходив, водички приніс. Потім на городі травички нарвав, і на кухню. До 16.00 уже все заквасив. Сусідку в під’їзді зустрічаю, вона в ліфт заходить, бо сходами тяжко йти. Каже: “Радікуліти замучили”. А я їй: “На стадіон!” — тернополянин Анатолій Навроцький 28 липня о 7.15 бігає босоніж по траві шкільного стадіону в мікрорайоні Аляска.

Каже, що приходить сюди щодня із 1999 року, відколи оформив пенсію.

— Часом коли зранку зле, для експерименту, міряю тиск. Буває 180 на 160. У мене мама від гіпертонії померла, то я схильний. Але після стадіону стає 120 на 80.

— Прівєт ветеранам спорта, — вітається підтягнутий чоловік.

— Учитель фізкультури, — коментує Навроцький. — Усміхнений, здоровий, живота нема. Дасте йому 50 років? Тут один мужик, певне молодший, кілограмів 130 ваги мав, собаку вигулював. Кажу — кидай курити. Перше з насінням ходив — лузав, потім із конфєтами — сосав. Далі бачу, знов курить. Потім десь пропав. Чую — один інфаркт у нього, другий. Тепер жінка зі псами сюди приходить.

Викладач 51-річний Степан Кравчук поспішає пробігти три кола, бо має відвезти машину на ремонт.

— Микитович — залізничник, почав бігати після аварії, — розказує. — У Києві в клініці лежав. Кожен день таблєтки давали, а нічо не помогало. Якось пігулки не випив, а вийшов через чорний вхід із лікарні й пробігся. Медики потім його обстежують, кажуть: “О, сьогодні таблєтка помогла”.

Степан Олексійович — майстер спорту з багатоборства. Каже, стадіон не дав йому спитися.

— Спортсмени швидко до алкоголю звикають. Може, їх мучить якась привичка до слави? Біг мозгам розгрузку дає. Коли біжиш, голова відключається і кров до неї приходить. Для кращого ефекту після заняття треба на голові постояти.

Близько 8.00 сходяться п’ятеро чоловіків. Від будинків спускається ще один, у картузі.

— О, це наш газовий магнат. Він не дуже по спорту — більше ідеолог, — сміється Степан Кравчук.

— Працював у “Галнафтогазі”, а за помаранчевих роботу втратив, — розказує 58-річний Василь Фіялка. — Нами правлять сіоністи. В Україні політику таку ведуть — виселити місцеве населення і змішати із кольоровими. От уже в одній Одесі 200 тисяч китайців. Дойде до того, що заселять нас араби і негри, як в Європі, а закінчиться, як у Норвегії — терактами.

Василь Михайлович витягує з кишені скакалку і робить кількадесят стрибків. Скаржиться на собачників.

— Нема порядку в країні. Де в Європі є таке, що от таку вівчарку вигулюють без поводка, — показує на пса, який бігає за турніками. — Добре, що я вівчарок не боюся. Але ж часом приводять таких великих чорних псів, що страх. Скільки я вже в міську раду з тим ходив — депутати мене бояться. А собачники — ні.

Чоловіки обговорюють суд над Юлією Тимошенко.

— Не подобається, що вона час тяне, — каже Анатолій Микитович. — Уже все, що можна, перепробувала — одних адвокатів міняла, других.

— Ясно, що то всьо почали, щоб її від виборів прибрати, — зауважує відставний офіцер59-річний Олександр Варакута.

Качає прес на брусах. Каже, що такий загорілий, бо нещодавно повернувся з Кіпру. Їздив до сестри, яка багато років тому переселилася туди.

— Стадіону з друзями там не було, то я зранку ліз у море і по 40 хвилин плавав. Часом приходжу бігати з 17-річною донькою. Дружина, може, також ходила б, але зараз пише докторську. Сидить за роботою до другої ночі, а потім довго спить. Вона любить автотуризм, а ще дачу має, то їй вистачає.

О 8.15 на стадіон виходять студенти і власники собак.
фото і текст: Андрій ЯНОВИЧ, gazeta.ua