Начальник обласної міліції Василь Облещук: «Щоранку набираюся сил від… Кашпіровського»

Уже два місяці Тернопільське обласне управління внутрішніх справ очолює полковник міліції Василь Корнелійович Облещук, який загалом пропрацював у правоохоронних органах 33 роки. Нині в управлінні «під аркою» зовсім інша атмосфера, ніж була раніше: замість одного прийомного дня громадян начальник міліції запровадив щоденне спілкування з людьми. А оскільки затримується у кабінеті допізна, то іноді навіть у вечірню пору до нього навідуються з наболілим. Мобільний номер керівника міліції мають чимало тернополян, тому, буває, з нагальними питаннями телефонують навіть посеред ночі. Таку довіру Василь Корнелійович має попри те, що під час Революції Гідності стояв по той бік барикад — з правоохоронцями, але завжди виступав посередником, був і є патріотом нашого краю.
Щоб ближче познайомити наших читачів із новим начальником обласної міліції, «НОВА…» днями завітала до Василя Облещука.

— Кадрова комісія МВС серед восьми претендентів на посаду начальника обласної міліції обрала саме вас. Активно підтримала вашу кандидатуру й громадськість. Чим пояснюєте такий вияв довіри?
— Якщо відверто, то я вже планував іти на пенсію, абсолютно не думав про посаду, особливо після сумних подій на Майдані. Не раз моя мама казала, що односельці «тиснуть» на неї, аби я ішов з міліції. Тоді було вкрай негативне ставлення до усіх правоохоронців. Закидали, нібито я інструктував «Беркут», хоча моя функція на той час як заступника начальника управління полягала в тому, щоб нагадати «беркутівцям» про особисту безпеку і про те, що по той бік барикад — наші рідні. Я не відряджав «Беркут» до Києва — вони виконували вказівки міністра. Мене запитували, чому ми не перейшли на інший бік барикад, але ж ми не могли переходити на бік тієї чи іншої політичної сили, ми були з народом, бо давали йому присягу. Отже, коли постало питання про кандидатуру начальника обласного управління міліції, особовий склад звернувся до мене: «Ви були з нами у ніч гніву, під час захоплень адмінбудівель, на мітингах, тому ми — за вас!» Підтримали і майданівці, бо я щодня був з ними. «Мусите стати генералом», — казав мені наш відомий дід Майдан.
— Не погоджувалися з призначенням вас лише представники «Свободи» — пікетували управління, висловлювали недовіру… Натомість «Батьківщина» лобіювала вашу кандидатуру. З одними знайшли спільну мову, а з іншими — ні?
— Я ні з ким не конфліктував. Єдине, що мені закидали, — організацію правопорядку під час позаминулорічного 9 травня. Ми тоді стали стіною між ветеранами та учасниками свята з іншими поглядами. Під час Майдану ми нормально співпрацювали з керівником Штабу національного спротиву Володимиром Стаюрою. З недовірою з боку «свободівців» зіткнувся лише тоді, коли постало питання про призначення мене на посаду — почали діяти політтехнології. Але я ніколи не платив за посади, тому можу сміливо дивитися людям у вічі.
— Минуло три місяці від погромів в управлінні міліції, а в приміщенні досі чути запах диму. Обгорілий міський відділ нагадує про ніч гніву. Коли плануєте його відновлювати?
— Через два тижні завершимо ремонт приміщення обласного управління. Загалом через погроми правоохоронних органів збитки в області склали 6 млн. 138 тис. гривень, по Західній Україні — 17 млн. грн. Держава наразі не має можливості допомогти, хоча ми звернулися з відповідним проханням. Щиро вдячний, що відгукнулися місцеві меценати, зокрема, керівники тернопільських будівельних фірм Василь Лило, Ігор Гуда та ін. Міський голова Сергій Надал обіцяє допомогти з ремонтом міського відділу — цим буде займатися вже новопризначений керівник. Протягом тижня остаточно визначимося з кандидатурою.
— Правда, що погроми вчинили заїжджі провокатори?
— Оцінюючи ті події, можна стверджувати, що була розроблена технологія для введення надзвичайного стану у Західній Україні. Ядро провокаторів складали немісцеві. Група із 70-80 осіб сформувалася біля Старого парку, поки дійшла до центру, «обросла» місцевими юнаками. На Майдані хлопці з «Правого сектора» запитували їх, кого вони представляють, але так і не почули відповіді. Ми не шукали винуватців підпалів, бо на рівні держави було вирішено закрити усі кримінальні провадження щодо погромів у ніч з 18 на 19 лютого.
— Де ви були, коли палили будівлю міліцейського управління?
— Того вечора ми обороняли обласну адміністрацію, постраждали 46 наших працівників, а потім — будівлі обласного управління і міського відділу міліції. Забарикадували вхід в управління, аби не допустити викрадення зброї, адже у черговій частині було понад 400 одиниць зброї. На перемовини не було з ким іти — до нас не ставили жодних вимог, просто хотіли все «розбомбити». Коли в розбиті вікна управління полетіли коктейлі Молотова і все спалахнуло, ми намагалися врятувати працівників, а також утримуваних в ізоляторі. На той час в ізоляторі було 47 арештованих. Добре, що ніхто не згорів, ми закривали вхід до ІТТ мокрими простирадлами, ковдрами. Коли я забіг до свого кабінету на четвертому поверсі, застав мародера. Спершу подумав, що то пожежник у формі, запитав, чи ніщо не горить. Він — до дверей, а я помітив, що хтось рився у моїй шухляді, забрав посвідчення. «Розгорни форму!» — наздогнав його. Повипадали мобільні, планшет, кабелі, посвідчення… То був студент ТНЕУ, через тиждень приходив з мамою, вибачався, казав, що прочитав в інтернеті про погром і пішов підтримати. Тієї ночі я отримав п’ять ударів каменюками в голову, мені зламали два ребра…
— Ви свого часу стажувалися у ФБР в США. Який досвід перейняли в американців? Чи можливо щось запозичити у них для більш ефективної роботи наших правоохоронних органів?
— В Україні потрібно докорінно міняти систему правоохоронних органів. Функція поліцейського в США кардинально відрізняється він функцій нашого міліціонера, вона відіграє більше профілактичну, психологічну роль, а наша — каральну. В Україні з міліції зробили монстра. У США пересічний громадянин може поїздити з поліцейським усю службу, проконтролювати його роботу. І це правильно. Побачить поліцейський нетверезого — завезе додому, щоб не нашкодив оточуючим. А у нас як? Відразу складають адмінпротокол, бо будуть мати показник. Буває, викликає дружина наряд до п’яного чоловіка, але замість того, щоб допомогти, правоохоронці складуть протокол і поїдуть, а невдовзі родині ще й доведеться сплатити штраф. Чи викличе та жінка міліціонерів наступного разу? При радянській системі правоохоронні органи мали більше важелів впливу, працювали громадські інституції, нині система занепала з різних причин, а передусім через низьке фінансування. Як нині вижити рядовому міліціонеру на 1800 гривень зарплати при щоденному режимі роботи? До того ж держава практично не забезпечує житлом, як це було раніше. А всі ці моменти — стимул до ефективної праці. Що казати, якщо нині 50% особового складу не мають навіть форми.
— Ви працювали при 21 керівнику міліції, бачили різні моделі управління. Яке обличчя матимуть правоохоронні органи при Василеві Облещуку?
— Я 33 роки чесно працював, так буде й далі. Коли став начальником УМВС, відразу посипалися дзвінки з різними проханнями, тоді я зрозумів, що вся проблема у посаді. Тому вважаю, що потрібно забрати у міліції усі непритаманні їй дозвільні функції — цим має займатися тільки держава. Скажімо, якщо є якесь порушення на дорозі, воно має бути чітко задокументоване, а не вирішуватися на розсуд інспектора ДАІ. Тоді не буде ні до кого жодних претензій, не буде домовленостей. Під час Майдану я багатьом роздавав свій номер мобільного, тому мені в перший-другий місяці безперервно телефонували з різних питань, навіть уночі, тепер уже менше. Нині головне завдання правоохоронних органів — забезпечити мир у державі. На Сході України несуть службу наші «беркутівці», вони три тижні живуть в окопах і їх неможливо замінити, бо терористи підбивають «вертушки» біля блок-постів. Відправили ми у гарячі точки працівників патрульно-постової служби, державної служби охорони і працівників обласної ДАІ.
— Як дружина сприймала надокучливі нічні дзвінки?
— Дружина завжди підтримує мене, розуміє. Вона працює заввідділом терапії у першій міській лікарні, веде хоспіс. Робота у дружини не з легких, приходить додому виснажена. «Ще невідомо, хто більше втомлюється: ти чи я», — іноді жартує.
— Ми чули, що на роботу і з роботи ви переважно ходите пішки. Мешкаєте десь у центрі Тернополя? Нині усім цікаво, які маєтки, автомобілі мають люди, які приходять на керівні посади. Яким майном ви володієте?
— Якби я мав маєтки, то про мене би вже писали усі ЗМІ. Лише торік за весь час служби отримав міліцейське житло — однокімнатну квартиру, наразі роблю там ремонт. Мешкаю з родиною у трикімнатній квартирі площею 100 кв. м неподалік першої міської лікарні. Свого часу дружина була на заробітках у США, повернулася — купила квартиру. Маю автомобіль «Volkswagen B 6», проте користуюся ним рідко, частіше їздить дружина. Торік отримав 6 сотих землі під будівництво у Чистилові, але поки що ділянка заростає.
— Що ви змінили у робочому кабінеті після призначення?
— Під час погромів вогонь сягав до вікон, тому обновили кабінет, побілили. Почепив біля себе ікону, яку мені подарували друзі.
— Привертає увагу портрет Кашпіровського. Це щось особисте?
— Коли Кашпіровський колись приїжджав на «Ватру», я перетнувся з ним. Відтоді завжди у кабінеті тримаю його портрет: подивлюся вранці — стає легше на душі. Можливо, це самонавіювання, але допомагає.

Іванка Гошій, НОВА Тернопільська газета

Comments are closed.