Оксана Пекун: «Якби не стала співачкою, була б продавцем морозива»
Народну артистку України Оксану Пекун знають і люблять не лише як співачку і телеведучу. Її щира усмішка, відвертість у спілкуванні, безпосередність, життєрадісність і весела вдача не можуть не зачаровувати.
Кілька років Оксана є незмінною ведучою програми «Фольк-мюзік». Часто її запрошують бути членом журі різноманітних конкурсів і фестивалів. Концерти, гастролі, записи нових пісень, а також улюблена донечка Лідочка і коханий чоловік Володимир Коваленко (продюсер співачки) – далеко не повний перелік тем, на які можна говорити з Оксаною Пекун (на фото).
– Оксано, ви досить довго на українській естраді. Чи легко залишатися на плаву, коли мало не щодня з’являються молоді зірки?
– Коли не було талант-шоу, виконавців теж було не так багато. Але які це професіонали! І нехай з’явиться хоч сотня молодих і талановитих – кінцевий результат їхньої роботи (уміння працювати з глядачем, достойний репертуар і повні зали на сольних концертах) іноді залишає бажати кращого… А я маю свого глядача і слухача, образ позитивної співачки, яка любить людей і пісню.
– Над чим зараз працюєте?
– Паралельно з роботою над програмою «Фольк-мюзік” готую до виходу новий альбом “Козачка”, до якого увійшли українські народні пісні у сучасній обробці, а також стилізовані під фольк композиції. Альбом можна вже частково послухати на моєму офіційному сайті.
– Багато співаків скаржаться на відсутність якісних текстів для пісень. З ким із поетів і композиторів співпрацюєте?
– На жаль, проблема добротних текстів турбує усіх небайдужих до якісного музичного продукту. Я довгий час співпрацюю з поетесою, тернополянкою Оленою Лайко. Кілька текстів для мене написали Валерія Сєрова, Ольга Ткач, Юрій Рибчинський. Але я «відкрита» для роботи з митцями слова, тож розгляну усі пропозиції.
– Більшість співаків із провінційних міст переїхали до столиці. Левову частку української естради становлять вихідці з Галичини. Ви – тернополянка. Де мешкаєте зараз?
– Уже тринадцять років живу у Києві. Перевезла з Тернополя свою родину. Час від часу навідуюсь в Галичину, щоб відвідати друзів і дати концерти.
– Маєте друзів серед колег по сцені?
– Дружимо з дуетом «Світязь», Павлом Зібровим, Романом Коповим, Василем Лазаровичем, Анатолієм Гнатюком, Аллою Поповою, Ольгою Юнаковою… Але найкращі мої друзі – мама, донечка і, безумовно, мій чоловік та продюсер Володимир Коваленко.
– Коли вперше відчули в собі талант і вирішили стати співачкою?
– Співаю давно. Ще в дитячому садочку грала Снігуроньку, Червону Шапочку і виступала із сольними номерами. Можливо, вже тоді підсвідомо розуміла, що пісня – моя доля. Завжди хотіла дарувати свою творчість глядачам. Мріяла про велику сцену. І мрії через наполегливу працю здійснились. Був ще такий випадок. У 1990-х роках, коли була на п’ятому місяці вагітності, під час одного з концертів впала на сходинках за сценою… Тоді, у сум’ятті переживань за дитину, за її здоров’я, гостро відчула, що моя доля, незважаючи ні на що, пов’язана тільки зі сценою. А з часом зробила для себе висновок, що сцена для мене – це наркотик. Без неї просто не можу. Де б я не була, що б не робила, постійно хочу бути на сцені, хочу дарувати людям свої пісні. А в них – я сама, моя душа.
– Чи маєте якесь хобі? Чим займаєтеся у вільний від концертів, гастролей і хатніх турбот час?
– Часу на хобі не вистачає, але люблю займатися рукоділлям, працювати на зеленій ділянці приміської садиби. Реалізую своє мистецтво і у перукарській справі.
– Маєте якусь «коронну» страву?
– Оскільки маю білоруське коріння, то улюблена страва, якою зазвичай пригощаю гостей, – картопляні галки. Це популярна страва білоруської кухні, схожа на картопляники. Люблю також окрошку. Ці страви навчила мене готувати моя мама Лідія Павлівна.
– Як відпочиваєте?
– Майже кожного літа заряджаюся енергією й вітамінами на цілий рік у заміському будиночку, який ми побудували кілька років тому у передмісті Києва. Там у мене – фруктовий сад. Соків роблю стільки, що вистачає на рік. Люблю ходити до лісу й плавати в озері, що неподалік. Мабуть, це найкращий відпочинок для людини, якій треба зосередитися і розслабитися. Адже, працюючи на телебаченні, потрібно постійно бути у формі. Де ж, як не вдома, у колі рідних, можна отримати таку можливість? А ще я разом з донечкою Лідою люблю ходити по магазинах. Шопінг – відпочинок для жінки. Люблю подорожувати, але екстрим – не моє.
– Чи дотримуєтеся дієт?
– На жаль… Зранку – горнятко кефіру з клітковиною. Обід – філіжанка кави з сиром, вінегретом або кусочком м’яса, але без хліба. Солодке взагалі для мене болюча тема. Дозволяю собі на день народження відламати шматочок тортика, але по трудових буднях про солодке можна лише мріяти.
– Спортом займаєтесь?
– Звичайно, аеробікою – щодня. А під вечір у мене починаються багатогодинні репетиції з балетом. Щодня і навіть у вихідні. Чого не зробиш заради краси…
– Чи залишається час на перегляд програм по телебаченню?
– Я дуже люблю футбол, пристрасна прихильниця збірної України. Переживаю, коли мені не вдається подивитися матч. Пригадую, наша збірна якось грала декілька матчів поспіль, то я встигла зв’язати светр – від нервів. Але светр гарний вийшов. А під час Олімпіади мене від телевізора просто неможливо відірвати…
– Чи любите читати?
– Так. Особливо романи Олександри Мариніної. Всього Едуарда Тополя перечитала. На гастролях просто «ковтала» книжки Бориса Акуніна. Також люблю читати дитячі казки, слухати хорошу музику і розгадувати кросворди.
– Якби не співачкою, ким ще ви могли б стати?
– За фахом я – вчитель музики. А у дитинстві так любила морозиво, що мріяла його продавати… Гадаю, перспективи були б великі (сміється). Але все одно я робила б усе з любов’ю до своєї справи та до людей!
Оксана Пекун – народна артистка України. Народилася у Тернополі. У середній школі №10, де навчалася Оксана, керівником хору був Ісидор Доскоч, який створив на базі шкільного хору міську хорову студію «Зоринка». В його першому випуску була і Оксана Пекун. Закінчивши Тернопільський педагогічний інститут, здобуває диплом за спеціальністю «Вчитель початкових класів і музики». Ще в інституті Оксана стає учасницею інститутського вокально-інструментального ансамблю «Молодість», керівником якого був відомий композитор Олександр Бурміцький. Саме він написав для Оксани пісні, з якими вона заявила про себе як естрадна співачка: «Кав’ярня кохання» та «Не залишай». Як співачка ансамблю «Молодість» Пекун стає учасницею фестивалю «Червона рута-91». Згодом стає дипломантом, лауреатом і переможцем таких престижних фестивалів і конкурсів, як «Мелодія», «Доля», «Романси Славутича», «Слов’янський базар-95», ім. В. Івасюка, ім. К. Шульженко… У творчому доробку співачки – чотири альбоми: «Кав’ярня кохання» (1996 р.), «Відлітаю, прощай» (2001 р.), «Я без тебе» (2003 р.), «Козачка» (2011 р.).
Яка вона гарненька стала!