Боронив церкву від закриття: історія 100-річного Григорія Хомича з Тернопільщини
Жителю Тернопільщини Григорію Хомичу виповнилось 100 років. Він має двох дітей, чотирьох внуків та шістьох правнуків. Воював під час Другої світової війни. За те, що боронив церкву від закриття, його ув’язнила радянська влада. Про своє життя і секрет довголіття чоловік розповів Суспільному.
Григорій Хомич — найстарший житель Копичинців. У лютому цього року йому виповнилося 100 років. Він народився на Лемківщині, в місті Лісько, на території сучасної Польщі. У 20 років, каже, його забрали на війну. А повернутися до рідного дому вже не зміг, бо під час операції Вісла в 1946 році всю його сім’ю виселили. Рідних знайшов у Монастириськах.
“Приїхав, шукав їх, тут він познайомився із мамою Марією. Одружились вони в 1949 році. В Монастириському районі, колишнє село Трудолюби”, — розповіла донька Григорія Ярослава Хоростківська.
Під час Другої світової Григорій отримав два поранення — в ногу та голову.
“Першого номера ранило в плече. Другий номер, пам’ятаю його прізвище Бернадський, йому снайпер попав у голову, відразу загинув. Я залишився третій. Мені кричали: “Давай вогонь”. Кулемет не був чищений вже давно, хто його чистить і засічка виходила. Я отак зігнувся до кулемету, щоб він не нагрівався, куля пройшла і отак мені в голову вдарила”.
З часів Другої світової війни Григорію найбільше запам’ятались смерті.
“Я не любив вбивати. Німець здався мені у полон. Я взяв його, думаю, буде більше і віддам його в полон. А офіцер каже: “Що ти його тримаєш!”. Взяв автомат і розстріляв його в мене на очах. Мені так шкода його було, він прийшов до мене, може хотів щось сказати, а той взяв і розстріляв його”.
Донька Григорія Ярослава каже, батьки працювали в колгоспі. Батько був землеміром та тютюноводом.
“Знаєте, щоб так багато нам батьки приділяли уваги, як зараз приділяють, то колись так не давали ні декрету, нічого. Народила жінка, два місяці й пішла на роботу. Цілий день вони на роботах, а ми з бабцею”.
Григорій Хомич досі любить читати. Каже, найчастіше обирає релігійні книги. Пригадує, як у радянські часи відстоював та боронив церкву в Монастириськах від закриття. За це тодішня влада його ув’язнила.
“Нас було багато народу, один дільничний був мій знайомий, каже до мене: “Хомич, ідіть додому”. Прийшов додому, рано приходять до мене шукати, а я не пустив, кажу: “Не пускаю до хати”. Кажуть, що має бути концерт, показують в клубі недалеко. Я приходжу, мене за руки і в машину посадили на 15 діб”.
Григорій Хомич щодня читає Святе Письмо, каже в цьому його секрет довголіття, а ще — в щоденній молитві.
