Залізний трон із «Гри престолів» чортківчанин Віктор Дудяк створив із… паперу

Якщо ви думали, що папір годиться тільки для літачків, то помиляєтесь. Віктор Дудяк із Чорткова виготовляє з цього матеріалу найрізноманітніші речі — від макетів будинків і церков до лицарських обладунків, Залізного трону з «Гри престолів» чи хатинки для кота. Саме про це я й поспілкувалась із ним, запитавши про особливості цього хобі, – пише Терен.  

— Пане Вікторе, які об’єкти вам цікаво виконувати у папері? Як давно ви почали цим займатись? 

— Я жартома називаю себе Паперовий король, бо з паперу можу зробити майже все.

Папір у моєму житті відколи я себе пам’ятаю. Коли був ще у дитячому садку, батько приніс своєрідні пазли — деталі, видрукувані на папері, які потрібно було вирізати і склеїти докупи. То була модель вітрильника, здається, фрегат. Батько склеїв його самостійно, і, напевне, це мене настільки вразило, що з макетуванням я не розлучаюсь по сьогоднішній день.

У дитинстві я вже міг виготовити будь-яку модель самостійно — сам викреслював, володів циркулем і лінійкою, сам витинав, сам клеїв. Ще перед початком роботи я уявляв, який вигляд матиме модель.

— Папір здається досить неміцним матеріалом, але ви виконали з нього обладунки, шолом..

— Папір — дуже різноманітний матеріал: це і картон, і серветки. Папір здається досить неміцним матеріалом, але в корпусі автомобіля використовують неміцний алюмій (посміхається — А. З.). Отже, і папір не такий вже й неміцний. Уся справа у формі, якої він набуває. Крім того, у макеті використовую не лише папір, а й гіпс чи пластилін для надання форм, як ось у хатинці Гобіта, скотч — у лицарських обладунках, іноді застосовую суперклей чи епоксидну смолу.

— Щодо макетів будинків. Які етапи цієї роботи? Що у ній найскладніше?

— Складне все, хоча для мене воно зовсім і не складне. Креслення або бодай інвентарна справа будівлі значно пришвидшує процес. А коли таких нема, доводиться робити багато знимків і по них виконувати креслення, відтак — розгортку деталей. Потім найнудніший етап — вирізання. Остання частина роботи — клеєння деталей. Саме вона триває найдовше, адже поки не приклеїться перша деталь, другу нема на що клеїти.

Макети вимагають великого терпіння, врахування, на перший погляд, непомітних дрібниць, приміром, товщини картону. Робота над ними вимагає знання геометрії, математики, художнього мислення, терпіння, точності, об’ємно-просторового мислення.

Я не можу сказати, що саме будинки мені подобається виготовляти найбільше, просто їх найбільше серед моїх робіт, а, може, вплинуло те, що мої батьки архітектори, тому я з дитинства бачив олівець, креслення та стоси паперу.

Взагалі мені подобається все, що зв’язане з епохою лицарства та козаків. Тому обладунки — це, скоріш за все, нереалізовані дитячі мрії. Їх я виготовив зі своїми учнями, використовуючи звичайний гофрокартон — картонні коробки, обтягнуті чорним скотчем. Я викладаю в «Державному навчальному закладі Чортківське вище професійне училище» комп’ютерні науки. Це ніби-то не дуже в’яжеться із макетуванням. Діти радо підхопили ідею створення обладунків і допомагали як могли — приносили картон чи скотч, вишукували в Інтернеті моделі та взірці обладунків. Потім ми собі зробили фотосесію у місті й влаштували справжній лицарський турнір «Воїн. Воля крізь віки», присвячений Дню захисника України. На ньому ми зламали десь зо десятки мечів. Їх виготовили з дерев’яної серцевини, яку обклеїли пінополістиролом, а зверху вкрили армованим сірим скотчем. Також я проводив майстер-клас із виготовленню мінішопки на стіл або як прикраси на ялинку, систематично проводжу майстер-класи із писанкарства.

— Скільки часу й матеріалів потрібно для створення одного середньостатистичного об’єкту?

— Макет — дороге задоволення. Найбільшу ціну має робота, ніж матеріал. До прикладу, на макет церкви Зіслання Святого Духа селища міського типу Заводське пішло два листи картону «Пивний» формату А1. На виготовлення макету мені знадобилось трохи менше півроку, але це тому, що для нього я міг виділити лише годину через день, і лише іноді цілий день чи вечір. Якщо присвятити такому макету весь час, то можна зробити його і скоріше, ніж за місяць. Поки я не продав жодного макету, але маю надію, що хтось тай зацікавиться.

— Розкажіть про особливі макети

— Для мене всі вони особливі. Ось, приміром, хатинка Гобіта особлива тому, що я люблю творчість Джона Толкіна. Макет лялькового будинку я зробив для своїх донечок, макет Залізного трону чи обладунки виготовив тому, що мені подобається все середньовічне та фентезійне.

Але вироби мають і практичне застосування, як ось хатинка для кота чи крісло підвищення для автомобіля. Хтось кохається в риболовлі, хтось жити не може без футболу, а я люблю макетувати.

Як обираєте об’єкти для макетів?

— Якісь просто хочеться зробити, як ось обладунки чи замок, а якісь робив на замовлення.

– Що потім робите з макетами?

— Макет церкви в селі Пастуше, я подарував музею лемківської культури у Монастириській (сам мер міста Андрій Старух приїжджав його забирати), макет церкви селища міського типу Заводське подарував церкві, макет чортківського замку хотів подарувати у краєзнавчий музей, але там проводили ремонт і не захотіли прийняти, тому подарував у музей-їдальню «Пан Чартковський». Решта зберігається у мене на роботі й вдома.

— Над чим зараз працюєте?

— Продовжую працювати над Залізним троном. За основу я використав звичайне театральне крісло, обклеїв каркасом із картону і на нього наклеїв мечі. Просто не мав такого великого картону, щоби зробити стілець. Деталей в ньому багато, в основному це леза мечів, а скільки їх я й не рахував, просто витинаю один за одним.

Крім того, займаюсь адаптацією настільної гри «Крила слави», для того, аби вона була цікавішою, створив для неї мініатюрні літачки часів Першої світової. Я досить часто перемальовую настільні ігри для своїх дітей — це і творче, і технічне заняття водночас.

Запитувала Анна ЗОЛОТНЮК

Фото Віктора Дудяка