Чи напише тернопільська авторка «Теплих історій до кави» Надійка Гербіш ще й “Холодні історії до суші”

Надійка Гербіш у Тернопільский центр комунікацій завітала зі своїми історіями… «Теплими історіями до кави».

–          Я всюди з історіями потрапляю. І в історії потрапляю. І історії пишу. Історія на історії, історією поганяє. На щастя, оскільки дуже холодно, то історії теплі. І мені дуже хочеться в такому затишному колі розказати вам щось таке, чого я ще нікому не розповідала.

Коли буде продовження успішної книги бренду Теплі історії”

Надійка готує ще одну книгу, того ж бренду – “Теплі історії”. Але уже до шоколаду. Уже до католицького Різдва видавець з авторкою планують подарувати читачам нову збірку. Видавець сам не знає, що писала Надійка Гербіш. Коли його питають про це, він відповідає: «Я не знаю – блюз якийсь». Авторка пояснює, що місцями в збірці буде «лунати» від рок-ен-ролу до увертюр чи сонат. Але музика буде іншою. Присутні в Тернопільському центрі комунікацій, пропонували продовжити випуск збірок в стилі а-ля історії до пива. Надійка поділилася, що їй уже пропонували написати холодні історії до суші. Але, каже – ще не охолола до холодних. Якшо говорити, що тепла жінка, то така, котра може створити домашній затишок,  то Надійка про себе відкликається, що мабуть таки вона може – адже вдома у неї – затишно.

– Багато напрацювань було ще тоді, коли укладалася книжка «До кави». Але оскільки ті історії не були про каву, тому вони увійдуть в збірку історій до шоколаду. Там був шоколад, там було теж шось таке тепле, вони лежали в мене в різних теках мого комп’ютера, але я ще й щось писала впродовж цього часу. Ще було багато занотовано якихось ідей в моїх записниках: чорному, червоному, зеленому, і тепер я їх просто звела до купи.

Де правда, а де вигадка

Відгуки пишуть практично ті люди, котрих авторка не знала раніше. А ті, котрих знала – пишуть рідше, адже вони можуть щось сказати при нагоді. З того часу, як вийшла книжка, минуло більше двох місяців, то було мабуть лише два дні, коли Надійка Гербіш не отримувала листи. Переважно – бодай один лист в день.

– Сам факт цього вражає і це дуже приємно. Був один момент, який вразив найбільше: нещодавно написала художниця, котра казала, що в неї була якась внутрішня криза – вона не могла малювати. І коли вона прочитала книжку, то почала малювати картину. Обіцяла вислати репродукцію цієї картини. А були моменти, коли жінки писали, що я змальовувала їхні історії, не знаючи цього. Я не очікувала такої теплої реакції і кожен день, коли приходить новий лист – я все одно здивована. Щодня думаю – ну все, це вже останній.

В книзі є дещо вигадане, а дещо – з життя. Надійці важко було назвати у відсотковому відношенні, каже, що все переплелося. Є герої реальні – навіть їхні імена. Але щось авторка змінює. Наприклад, для того, аби ті люди, котрі є головними героями, не здогадалися. А є люди, які зовсім не змінені, навіть з цитатами. Є автобіографічні оповідки. Є реальні моменти, образи, але оточення змінене.

Формула успіху

Успіх книжки пояснити Надійка не може. Каже, що має певні здогади з цього приводу.

–          Я думаю, що люди скучилися за чимось добрим. Дуже багато негативу, багато дешевих трюків. Тобто в література дуже хороша, високоякісна, але є дешеві трюки, які з одного боку приваблюють одних читачів, але інших – відштовхують. Взагалі я починала, як дитяча письменниця. Сюди ж я перенесла те світобачення, яке давала і в дитячих оповідках. Вийшли якісь казки для дорослих, напевне. Можливо це – альтернативна література, інша. Та, яка не є на масовому ринку. Можливо цим вона і зацікавила українців. А можливо формою чи назвою. То все збіги.

Перший наклад книжки розійшовся за два тижні.  Був якийсь час, коли в книгарнях не було книжки, не встигали додруковувати. 600 примірників було продано одразу за три дні на львівському форумі, і навіть їх не вистачило. Тоді книжка увійшла в топ продажів. Зараз уже бракує другого накладу, розповіла Надійка.

Люба Вовк, новини Тернополя “Погляд”