Чим “насолив”, чи що пересолив “Нептуну” відомий тернопільський ресторатор Гросуляк?

З часу відкриття у Тернополі пивоварної ресторації “Ковчег” минуло уже чотири місяці. За цей період у місцевих ЗМІ з’являлася різна інформація щодо цього закладу, як позитивна, так і негативна. Нещодавно у газеті “Вільне життя” було надруковано лист-звернення представників Тернопільського міського клубу любителів загартування та зимового плавання “Нептун”.  попросила прокоментувати цей лист Михайла Гросуляка, власника пивоварної ресторації.

– Із подібними зверненнями мої колишні одноклубники зверталися в усі інстанції, які тільки є,  –  каже ресторатор. – Нас перевіряли СБУ, УБОЗ, інші міліцейські органи, пожежники, держкомземстат та інші. Та скажу, що ми перебуваємо в чинному законодавчому полі, всі необхідні документи та дозволи у нас є, бо інакше нас просто закрили б, і не дали працювати, надто великий це заклад, і надто ми показові. Я уже відкрив в Україні чимало закладів, і завжди виникали певні проблеми. Та я вважаю, що треба аргументовано вести діалог, а тут я не маю з ким його вести, бо ніхто зі мною до цього часу не сів за стіл переговорів. Хоча, я є головою громадської ради стратегічного розвитку містобудування Тернополя, хіба я хочу для міста поганого? Коли тільки збирався починати будівництво, то ми зробили розгляд цього питання на нашій громадській раді, де були і представники “Нептуна”,  і все було добре. У нас були певні домовленості із клубом, щоправда вони мали суто джентельменський характер, ніхто юридичних договорів не підписував. Я хотів допомогти їм облаштувати зовнішній вигляд приміщення клубу, поділився з ними своїми комунікаціями. А тепер вони все проти мене повернули. Та у їхньому звернені до мене претензії просто безглузді, інакше сказати не можу. Коли почалися оці претензії, то я вийшов з клубу – сказав, що не хочу бути інтриганом, щоб мене втягували у побутові склоки.

Земельну ділянку біля клубу “Нептун”, де колись був громадський туалет, Михайло Гросуляк купив років вісім тому. Тоді вона належала підприємцеві, якій придбав її з наміром влаштувати там заклад громадського харчування. Територію, на якій збудовано ресторацію “Ковчег” підприємець орендує в міста, а прилегла до закладу територія належить місту.

– Я працюю в межах своєї орендованої земельної ділянки, а вся територія навколо будівлі “Ковчегу”  – це паркова зона, яку місто передало мені в обслуговування, і яку я облаштував за свій кошт, – каже Михайло Гросуляк. – Це все законно оформлено, земля належить місту, ніхто тут не розбазарює паркову зону. Я вклав бруківку, прикрасив подвір”я топіарами, облаштував дитячий майданчик та зоокуток. Хіба місто від цього щось втратило? Думаю, навпаки. Місця для паркування також не належать мені, бо за них з водіїв ніхто гроші не бере, це зона паркування для всіх відвідувачів парку. Будь-хто, хто зупиниться тут, не обов’язково повинен йти у “Ковчег”, він може просто піти погуляти в парк, і ніхто не буде забороняти залишити тут машину.

Представники “Нептуна” вже неодноразово намагалися з’ясувати чи законне будівництво вів їхній теперішній  сусід та колишній одноклубник. Утім, як зазначив у телефонній розмові з кореспондентом “Тернопільської липи” голова клубу Роман Петришин, вони мають питання не стільки до пана Гросуляка, скільки до різних державних інстанцій, які надали йому дозвіл на будівництво. В той же час, уже близько чотирьох років “Нептун” не може отримати дозвіл на експлуатацію власного орендованого приміщення, у якому за проектом мала бути сауна для любителів зимового плавання.

 

Нагадаємо текст листа, який надійшов у редакцію газети «Вільне життя плюс», від працівників Тернопільського міського клубу любителів загартування і зимового плавання «Нептун». У ньому – прохання допомогти розв’язати проблему, яка виникла після того, як їхнім сусідом стала «Самогонна рестарація «Ноїв ковчег». Члени клубу стурбовані таким сусідством, адже одна із будівель, яку орендує клуб і яка призначалася для потреб його членів, у тому числі й через втручання господаря «Самогонної рестарації» пана Михайла Гросуляка на межі руйнування. «Невже це будівництво — законне?» — запитують вони. Журналісти “Вільного життя” вирішили розібратися у цій ситуації.

Незважаючи на те, що відповідно до вимог Земельного кодексу України парк «Топільче» відноситься до природно-заповідного фонду і є природоохоронною рекреаційною установою місцевого значення, на території парку в районі Тернопільського міського клубу любителів загартування і зимового плавання «Нептун» завершилося капітальне будівництво споруди «Самогонна рестарація «Ноїв ковчег», господарем якої є Михайло Гросуляк. Але згідно із генеральним планом, у будівлі, що на вулиці Живова, 17, яка належить клубу «Нептун», з часом планувалося побудувати сауну для любителів зимового плавання. Також мав бути побудований і туалет, згідно з проектом каналізаційні стоки із сауни мали йти до туалету. Тепер на тому місці, де мала бути вбиральня, красується «Ноїв ковчег». Відповідно до плану він мав відступити від будівлі «нептунівців» чотири метри, чого не зробив. Нині двері у роздягальню добре не відчиняються, бо заважає бруківка, покладена власником «Ноєвого ковчега». На місці котла, який мав би обігрівати приміщення, він без дозволів зробив туалет — вибив у стіні діру і так і залишив.

Члени клубу звернулися до міського голови Сергія Надала із запитанням: чи було рішення міської ради щодо виділення земельної ділянки під автостоянку біля «Самогонної рестарації»? Із міської ради була отримана відповідь, що пан Гросуляк впорядковує територію навколо клубу «Нептун» за небюджетні кошти. Проте очевидним є той факт, що під благоустроєм території клубу — не що інше, як будівництво автостоянки.

Через офіційні інстанції ми намагалися отримати відповіді на запитання: «Чи відомо Тернопільській міській та обласній радам про будівництво «Ноєвого ковчега»?, «Чи надавався міською радою дозвіл на розробку проектної документації на це будівництво. Якщо так, то кому?» Також ми поцікавилися у Держземагентстві України в Тернопільській області про те, яким чином була надана під будівництво цього об’єкта земельна ділянка із земель природно-заповідного фонду, який вид землекористування для неї встановлений — наявність договору, його виду (оренда, постійне користування тощо), площа земельної ділянки, її кадастровий номер, поштова адреса будівництва, коли площа будівництва (земельна ділянка) була винесена на місцевості в натуру, наявність межових знаків, у кого вони зберігаються. На ці численні запитання ми так і не змогли отримати відповіді, адже вона від Держземагентства так і не надійшла.