“Людоньки, не доросли ми ще до європейських стандартів…”

Як можна боротися з незаконними балконами? Це культура людей. Балкони це тільки лакмусовий папірець, який показує наше суспільство, насправді яке воно є. Ні один власник незаконного балкона не звернувся до архітектора щоб той органічно вписав його балкон в загальний фасад будинку (а таке можливе), ні один власник фірми, що склить балкони не працює з архітекторами (а тільки з виробником вікон), ні одна відповідальна особа за вигляд фасадів в місті, не подзвонила власнику балкона у дверний дзвінок і не сказала – “Чоловіче, а ти бачив, як воно з вулиці виглядає?” Треба зрозуміти людину якій не хочеться вішати білизну та знімати коли йде дощ, (краще балкон засклити), якій нема де поставити ровера і не хоче щоб він ржавів, яка хоче виставити туди стару шафу, бо шкода викинути, а може ще й пригодиться. Він знає що інспектор від архітектури до нього не піде бо всі такі, а як прийде, то він знає що робити…
Я часто думала а як можна навчити людину розрізняти дійсно твори мистецтва, насолоджуватися художніми творами? Керуватися естетикою у побуті. Як? І я зрозуміла, це просто, треба бачити твори мистецтва перед очима постійно, треба ходити в музеї, треба відчувати матеріали, щоб впізнавати їх на дотик, читати книги… і це розуміння прийде саме собою. Колись від одної львівської панянки краєм вуха я почула фразу: “Вона така інтелігентна, бо в неї постійно варги помадою нафарбовані”…
Людоньки, не доросли ми ще до європейських стандартів, де діти в школі постійно ходять в музеї і їздять на екскурсії, де мама і тато ведуть дітей в неділю в ресторан, щоб поїсти гарну і смачну і вишукану їжу! Грошей у нас немає, а у тих у кого є – немає естетичних смаків та відчуття прекрасного. На послугах архітектора у нас економлять, тому маємо можливість спостерігати примітивні “шедеври” на фасадах будинків нашого міста.