Алтайці тверезіють за тиждень, – тернопільський студент, повернувшись з Байкалу

Тернопільський студент Олексій Каратєєв з своєю подругою з Запоріжжя Юлею Лейко автостопом проїхали до Сибірського озера Байкал та повернулися назад до України. Хлопець розповідає про життя народів азійської частини Росії, з якими спілкувався під час подорожі, – пише gazeta.ua

Корінні алтайці живуть в невеликих поселеннях недалеко Монголії. Це народ, який досить добре зберіг свою традиції і мову за часів Союзу. Розказували, що радянська влада тут тільки рахувалася. Насправді ж села продовжували жити за своїми правилами.

Якщо алтаєць напʼється, то тверезіє через тиждень, це нам водії розповіли. Мовляв організм настільки непривиклий до алкоголю, що не може швидко з ним справитися. Ми на власні очі переконалися в цьому, коли прийшли пішки на Шавлінські озера. Там провідники-алтайці привели на конях групу литовців. Ті пригощали коньяком. Ми випили пляшку на 12 чоловік. Такої дози вистачило, щоб провідники спʼяніли.

Таджик Саід, який підвозив нас по кемеровській області Росії, розповів, що його співвідчизники тікають сюди від злиднів. В його рідному селі, недалеко від столиці країни Душанбе, вмикають світло на кілька годин в добу. В Росії ж він заробляв добрі гроші, продаючи картоплю. Казав, що старається заробляти якнайбільше – щоб допомогти батькам. Там така традиція, ніби змагання між дітьми – хто більше мамі і татові поможе. Їх треба утримувати за свої гроші, а найкраще взяти до себе додому – тоді громада тебе більше поважає.

Таджики – мусульмани. Саід розказував, що коран вчить допомагати мандрівникам, особливо іноземцям. Через це таджик нагодував нас в кафешці, а коли приїхав до Новокузнєцка, чекав біля нас на трасі, поки не зупинимо наступну машину. За такі вчинки Аллах має бути до нього милостивий.

В Бурятії наскільки добре родить полуниця, що тамтешні люди практично нічого окрім неї не вирощують. Інші овочі і фрукти купують за гроші, отримані з її продажу. Нам про це розповів тамтешній „омонівець”, який підвозив до Улан-Уде. Віз додому банки з полуничним варенням. Поставив в кухню, то за ніч вони повибухали – забризкали всі стіни. Напевне, розтряслися в багажнику.

Буряти – буддисти. Як і мусульмани – дуже добре ставляться до мандрівників. Один з водіїв вгощав національною стравою – „позами”. Це щось подібне на пельмень, тільки набагато більші. Всередині мішечку з тіста – гостре мʼясо. Зверху дірочка, в яку заливають соус. Спочатку випиваєш соус – потім їш решту.

В Іволгінському доцані, бурятському храмовому комплексі буддистів, похоронений їхній духовний вчитель – лама. Розповідають, що він помер в позі лотоса, в стані медитації. Так його і поховали. А коли через 70 років, за заповітом, розкопали, то виявили що тіло не розклалося. Один далекобійник навіть запевняв що доторкався до нього і воно було теплим.