У Тернополі 500 дівчат виконували танець живота

Кращу виконавицю танцю живота 6 листопада визначали серед 500 дівчат. Приїхали вони у Тернопіль на VІ Всеукраїнську танцювальну олімпіаду – World Event VІ Ukrainian Dance Olympiad танцівниці із трьох країн – Білорусі, Росії та всіх регіонів України.
У такий танок треба вкласти душу, пізніше – працювати над вдосконаленням пластики. Хоча фахівці кажуть – щоб виконати справжній танець живота, треба ще й народитися мусульманкою.
– Якщо тебе тягне до цього танцю, не важливо ані скільки тобі років, ані будь-що інше, – каже тренер танцю живота білоруського спортивного клубу “Азалаіс”. – Цей танець треба просто любити та відчувати. Адже основна його частина – не техніка, а внутрішній стан людини. Танцювати його можна розпочати у будь-якому віці, головне – хотіти цього. Цей танець найбільш точно передає внутрішні почуття жінки. Він розкриває її жіночність, чуттєвість, пластику й емоції.
“Які гарні костюми…”
У концерт-холі “Holiday” 5 листопада панувала східна атмосфера. Навколо ходили дівчата у яскравих східних вбраннях, обшитих бісером чи блискітками. Їхні руки та ноги прикрашали великі й такі ж яскраві браслети, персні, рукавички, шалі. Усе це створювало насичену святкову атмосферу і відволікало дівчат від хвилювань перед конкурсом. Вони активно спілкувалися, обговорювали деталі своїх та чужих виступів, одяг та організацію турніру.
– Я задоволена виступом, сподіваюся на хорошу оцінку суддів, – каже Марія Левковська (19 р.) із Білорусі. – Мені дуже сподобалася організація Олімпіади. Усе чудово, зручне приміщення. Тут можна і поїсти, і відпочити. Також мені сподобалося ваше місто. Але я не встигла його добре розгледіти, бо було мало вільного часу.
Дівчина займається танцем живота вже сім років. Каже, що знайшла у ньому щось своє. Також їй подобається музика, під яку виконують цей танок.
– Ми спершу обираємо музику, під яку хочеться танцювати. Пізніше тренери розробляють для нас постановку самого танцю, – продовжує співрозмовниця. – Тоді кожен може виразити себе так, як він цього хоче, що ближче до душі.
Дівчина піднімає руками довгі поли своєї розкішної сукні і йде у кімнату відпочинку – чекати на оцінки суддів. На сцену виходять усе нові й нові учасниці. Вони танцюють дві-три хвилини, кланяються та йдуть очікувати на результати.
– Які ж гарні у них костюми! – охає Людмила Фредина. – Усе таке розкішне, гармонійне.
Жінка зі своєю подругою прийшла подивитися на змагання, бо їй дуже подобаються танці живота. Тернополянки милувалися вбранням і пластикою юних виконавиць. Утім, таких глядачів – небагато. У залі переважають учасниці конкурсу, які виступали напередодні, або їхні тренери.

Відмовилася від хіп-хопу
Ірина Фесенко (19 р.) приїхала з Донецька. Вона розповідає, що танцем живота займається лише два роки, але за цей час зуміла досягти високого рівня виконання, тому й потрапила на Олімпіаду. Дівчина каже, що раніше танцювала хіп-хоп. Але якось побачила, як її тренер виконувала танець живота і настільки закохалася у цей танцювальний стиль, що вирішила неодмінно навчитися танцювати так само.
– Мій тренер Катерина Клименко стала для мене справжньою зіркою та ідеалом для наслідування, – продовжує танцівниця. – Я щодня наполегливо займалася вправами для покращення потрібних рухів танцю живота і за два роки досягла високих результатів. І завдяки своїй любові до цього танцю та наполегливій праці я потрапили на цю олімпіаду.

Загалом змагатися за звання найкращої приїхали дівчата із Росії, Білорусії та майже усіх регіонів України. Спілкувалися між собою переважно російською. Танцівниці кажуть, що дуже подружилися за цей час. Особливо потоваришували ті, які виступали в одній віковій категорії. А їх було декілька – діти, юніори, молодь, дорослі та сеніори. Тобто від п’яти до 60 років.
-Всі танцівниці були дуже сильними, – каже суддя, народний артист Йорданії Ваїль Аббасі. – Надзвичайно важко було їх оцінювати, особливо фіналісток. Адже виступали вони майже одинаково – дуже високий рівень у кожної з них.
Пан Абассі спеціалізується на ритмах музики. І каже, що відчуття ритму займає 90% усього танцю, а дальше уже все решта – пластика, міміка, фігура.
– Весь танець живота полягає у ритмах, якщо у дівчини немає слуху до музики, то вона не зможе гарно танцювати цей танець, – каже він.

У мусульман цей танець ритуальний
За словами іншого судді Вікторії Фетісової із Білорусії, виконувати цей танець можуть усі, головне – вкласти у нього душу.
– Я вважаю, що в цей танець вкладають значно більше душі. аніж техніки, на відміну від багатьох інших танців, – каже жінка.
Проте за словами президента української федерації сучасного танцю Ірени Бусь, справжнього танцю живота насправді у нас не існує.
-Щоб уміти танцювати справжній танець живота потрібно народитися мусульманкою, каже вона, – Потрібно жити у їхній країні, дотримуватися їхніх традицій. Бо у них це спеціальний ритуальний танець, який танцюють для свого чоловіка. І має дуже мало схожого із тим спортивним танцем, який виконуємо ми. Але у нас він має своє стилістичне забарвлення, чіткі правила і норми. І дуже часто дівчата із мусульманських країн дивуються, як гарно наші танцівниці його виконують. Бо у них він насправді виглядає значно бідніше і гірше.
Світлана МАЛА

Текст і фото: “20 хвилин“