«Захід-2011» не хизувався значною кількістю сцен, проте задовольнив смаки «різношерстної» публіки

19-21 серпня 2011 року в селі Родатичі Львівської області пройшов фестиваль «Захід-2011». І хоча багатотисячну кількість відвідувачів навіть «на око» прикинути було важко, але однозначно ставало зрозумілим, що це наймасштабніший фестиваль цього літа на всю західну Україну.

Велика та насичена музична сцена для любителів «відриву»

Не відставали від танцполя по кількості люду і сцени фестивалю. Через них пройшло близько чотирьох десятків гуртів, мінімум по чотири музиканти кожен. Такий потік драйву та різнобарв’я звуків ще не кожна сцена та апаратура витримає. Але тут технічний партнер «не підкачав» і звук був на стільки якісним, що, чи під самими колонками, чи за кілометр від них, все було однаково добре чути, і, більше того, баси не глушили, високі звуки вуха «не різали». Тому «відриватися» гості могли по всій фестивальній території однаково, не гвалтуючи свій слух, та не втрачаючи жодної ноти зі сцени.

Варто віддати належне і сцені, висота котрої, мабуть, одна з найбільших. Також гарним було і світлове оформлення. Особливо вражали прожектори по обох боках сцени. Їх час від часу вмикали «лицем» на глядачів і тоді танцмайданчик мав вигляд живого океану з сяючих поглядів, що з захватом  поглинають кожен рух своїх кумирів. Вражали також і розміри сцени. Вона була, традиційно для «Заходу», найбільшою та наймонументальнішою серед собі подібних на фестивалях західної (а може й не лише) України.

«Совкова» оаза без мобільного зв’язку для любителів «втикнути»

Що ж стосується літературно-акустичної сцени, то вона вдало поєднувала в собі і виступи літераторів і музику «ZAPASKи», «DrumТиАтру», і навіть аншлаг Сергія Василюка («Тінь сонця»). Розташувалося це «богемне гніздечко» в совдепівському актовому залі одного з корпусів оздоровчого комплексу «Сонячна галявина», на території якого, власне, й втілювалася програма фестивалю «Захід-2011». Було дуже зручно, що проза плавно переходила в танці чи просто у «втик» напівсонних відвідувачів, адже «Захід-2011» не давав можливості спати через насиченість програми. Єдиним невеличким мінусом даного залу можна назвати лише те, що через товсті стіни, не у всіх відвідувачів телефон міг справно «ловити» мережу деяких операторів. Хоча даний недолік можна перевести і в плюс – ніхто не заважав насолоджуватися виступами.

На головній сцені – різні стилі музики для різних вух

Надзвичайно професійно були підібрані гурти для виступу на фестивалі «Захід-2011», адже кожен з присутніх міг обрати для себе саме ту музику, яка до вподоби. Були тут і інді гурти, під які розважалися в основному гості а-ля хіппі, був тут і український хеві-метал для «важких» субкультур та любителів потрясти головою, було тут і реггі, і рок-н-рол, панк, хардкор, агро-алко-рок, фол-панк, фанк, хіп-хоп, та найрізноманітніші суміші всіх цих стилів в найнеочікуваніших поєднаннях в одному гурті. Музичних інструментів головна сцена фестивалю «Захід-2011» через себе пропустила також немало. Від звичного набору ударні-клавіші-баси, до різноманітних тамбуринів, маракасів, сопілок, флейт, труб, баянів, скрипок, контрабасів (в інтерпретації «ОтВінта» – козабас) і найекзотичнішої трембіти.

Найяскравіші виступи малої сцени

За три дні актовий зал, де «вмостилася» літературно-акустична (мала) сцена, відчув багато різних емоцій. Адже люди, що виступали тут були абсолютно різними та працювали на публіку в абсолютно різних жанрах. Так, контрастували між собою, як самі поети, так і виконавці акустичних експериментів. Наприклад, абсолютно різними були виступи:

– проекту Юрія Іздрика та Грицька Семенчука «DrumТиАтр», в рамках котрого відіграли кілька перфоменсів як для любителів поетеси Оксани Забужко (Іздрик питав у глядачів, як вони вважають, скільки в Забужко мала би заплатити йому за такий піар), так і для любителів транс-дійств. Щоправда, якшо на початку виступу зал був забитий вщент, то до завершення «грузилова» залишилися лише реальні фанати симбіозу Іздрик-Семенчук;

– мелодійної та ритмічної «ZAPASKи», під музику якої можна було, як спокійно релаксувати, так і натхненно витанцьовувати. Що незначна частина глядачів вдало й робила у вільних проходах залу;

– соліста гурту «Тінь сонця» Сергія Василюка, котрий з гітарою презентував композиції зі свого особистого альбому. Його виступ також був одним з наймасовіших у цьому залі. Публіка аплодувала стоячи, та не хотіла відпускати Сергія зі сцени. А він, в свою чергу, просив людей замовляти пісні не з репертуару гурту, адже ввечері того ж дня, вони й так почули б їх з головної сцени фестивалю «Захід-2011» уже не в акустичному, а в роковому звучанні;

– ліричної львів’янки Уляни Кіт, котра запам’яталася частим вживанням в прозі слова «Пошрамовані»;

– дотепного франківчанина Андрія Шийчука, котрий завершив виступ ностальгічним стьобом на житейську ситуацію з п’яними горланнями пісні «Друзі мої», а згодом ще й показав себе у ролі барда;

– скромного але сильнословного білоруса Сергія Прилуцького, котрий розсмішив публіку до сліз своїм твором про зустріч традиційного священика зі Свідком Єгови в одному з магазинів провінціального містечка;

– схуднувшого, але від цього не менш енергійного та загадкового Грицька Семенчука, котрий вкотре декламував свій «Джихад», але вкотре – ніби вперше;

– голосного, енергійного, частково різкого, але однозначно вибухового Сергія Пантюка, котрий і алкохоки Юрка Позаяка читав і українські коломийки, і свої авторські жахливчики (віршований, іронічний, «чорний» гумор – прим.ред.). Пан Сергій був приємно вражений такою великою кількістю споглядачів літературної сцени, незважаючи на ранній (як для фестивалю) час – близько 13.00, і попросив фотографів зазняти кількість любителів сучасної літератури, аби він цю знимку виставив собі у блозі.

Алкохоку Юрка Позаяка у виконанні Сергія Пантюка:
Як смішно всі внизу
голівки задирають –
З балкона я стругнув.

Українська коломийка від Сергія Пантюка:
Збудували нову школу з черепичним дахом.
Як приїде пан Табачник, то пошлемо… вчитись

«Пам’яті руського байкера Фєді» – улюблений жахливчик Сергія Пантюка:
Фєдя в райцентрі купив собі байка.
Тисне по трасі, аж здулась фуфайка.
Раптом асфальт перейшов у шоссе.
Трах-тарарах, купа іскор… і все.

Люба Вовк, “Погляд”

Інші публікації та фотозвіти “Погляду” на тему “Захід-2011” шукайте ТУТ