Про що тернопільський священник Юстиніан Городечний розмовляв із татуювальником
Нині на Службу Божу для дітей о 12.00. завітав до церкви “ТАТУ майстер”. Упссс! Так так, татуювальник (шкода що ніхто фотки не зробив)
Розказував про різні “татуйки”.
Татуювання з психологічної точки зору, як виявилось в процесі діалогу з майстром, є знаком голоду молодої (особливо) людини, голоду за увагою, визнанням зі сторони інших, а також і знаком бажання міцно утотожнювати себе з якоюсь системою цінностей.
Ми швидко перестрибнули на духовну сферу і нашкрябали із сот Святого Писання слова де є мова про ЗНАКИ і ПЕЧАТІ котрі Бог ставить на вибраних своїх. (Див. Єзекиїл 9, 1-4; Одкровення 7, 1-8; Ефесян 4, 30)
(До прикладу в згаданому посланні до Ефесян, 4, 30 є вжите в грецькій мові слово – “есфрагістхете” (опечатані))
Опечатування відбувається для того, щоб опечатаний пам’ятав чия він власність, до кого належить. Глибокі печаті то глибокі відносини, то глибока відданість Тому, хто поклав ті печаті.
“Поклади мене печаттю на твоїм серці, печаттю на твою руку, любов бо як смерть сильна; ревнощі люті, немов пекло.” (Пісня пісень 8, 6.) Опечатування викликало і біль, і радість, утверджувало свідомість своєї вийнятковості, свого обранства, спасіння.
Для духовних значення має духовна печать, тобто приналежність до Духа Христового.
В притчі про блудного сина і старшого (грецьке слово – “пресвітероі”) брата видно що молодший син не затер в своїй свідомості печаті синівства! Старший син, тимчасом завжди поводився як слуга, не як син, не як власник дому, не як вільний. У нього ця печать або затерлась, або може ще не проявилась.
P. S. Чому саме на миропомазанні священик помазуючи охрещеного проголошує слово оце: ” “ПЕЧАТЬ дару Святого Духа?”
Чи можна робити татуювання?
“Все мені можна, але …Все мені можна, та…?” (Див. І Кор. 6, 12)
Коментарі вимкнені.