Бутафорія, муляж і декорації тернопільського драмтеатру

Зізнаюся, мій улюблений цех у Тернопільському драмтеатрі – бутафорсько-декоративний. В рамках візиту переконалася, що тут не працюють випадкові люди, а лише фанати своєї справи.

Тут якраз виготовляли декорації для вистави “Як наші діди парубкували”. У ній використовується довжелезний рушник, який виглядатиме на сцені, наче в хмарах.

З бутафорського цеху масивні декорації опускаються на сцену канатами через розсувну стіну.

Все виготовляють вручну. За клей майстри використовують муку і окріп. Гарбуз може «вирости» навіть із монтувальної піни.

Приміром, Микола Васильович пише пером афіші, а ще у вільний час виготовляє козацьку зброю – у нього вже чималенька колекція пістолів, шабель і булав, яку залюбки показав нашому кореспонденту.

– Найцікавіше у цій роботі те, що кожного разу перед нами постають нові виклики для фантазії, деталі декорацій фактично не повторюються, – каже начальник цеху Юрій Кошиль. – Робота над кожною декорацією починається з мозку (усміхаєтьсяред.), спочатку уявляєш її, а тоді лише починаєш робити.

Портрет Іллі Олейнікова з телевізійної програми «Городок», пригадуєте?

А ще в тернопільському театрі є так звана «кімната-брехайлівка» (ніжно й жартівливо). Її так назвали через присутнє тут радіо, яке транслює звук зі сцени. Звідси актори дізнаються про накази на постановки щодо ролей, розклад, графіки гастролей.

Театр починається… з каси

Каса у понеділок не працює. В інші дні з 13:30 до 20:00 касир Галина Володимирівна продає квитки, надає телефонні консультації щодо вистав.

У штаті Тернопільського драмтеатру — навіть Ольга Фреймут

Пані Оксана Бачик – начальник технічного відділу (завідувач господарством), відповідає за чистоту в театрі. Така собі Ольга Фреймут у штаті Тернопільського драмтеатру. Вона щодня вдягає білі рукавички і перевіряє найменші дрібниці на чистоту.

Глядачі-талісмани

Театр має своїх постійних глядачів. Є глядачі-талісмани, з їхнім приходом у театрі знають: вистава точно буде аншлагова.

Зі сцени театру часто освідчуються в коханні. “Ні” жодна наречена в стінах Тернопільського драмтеатру ще не відповіла. Особливо популярними для цього були вистави “Ромео і Джульєтта”, “Занадто одружений таксист”, “Медовий місяць на всі сто”, “Дитина в дарунок”.

— Якщо порівнювати аудиторії глядачів в різних містах, — розповідає Ірина Папуша, — то в Чернівцях, кажуть, стриманий глядач, у Києві теж зайвий раз не поплескають. Натомість у Тернополі ж не шкодують емоцій захвату.

Володимир Іванович Коваль – завідувач художньо-постановочою частиною: «Художники-постановники творять костюми, деталі для сцени. Коли усі дрібниці узгоджені із режисером і художником-постановником, тоді проект передають мені. Всі ми працюємо на актора».

Ірина Юрко. 

Фото автора.

Коментарі вимкнені.