Факти про Данію, які з’ясували та підтвердили в місцевих жителів тернополяни Марта Мисак та Ілля Ковальчук
Продовження нотаток з подорожі у Скандинавію від тернополянки Марти Мисак. Початок — ТУТ.
Кілька фактів про Данію, які ми дослідили та підтвердили в місцевих жителів:
– данці працюють 5 днів на тиждень (2 дні вдома, 3 на роботі), максимум по 6 годин!
– у них безкоштовна медицина (не така, як у нас «безкоштовна»)
– країна, у якій повністю відсутня корупція
– більшість магазинів працюють до 18-19 години, великі продуктові до 21 — через високі податки на нерухомість
– екологія (всюди сортують сміття, у кожному домі лампочки із датчиком, велосипеди)
В такі моменти згадуєш типову ситуацію в українському кафе: сидять люди на зустрічі, побаченні з кислими мінами і втикають в телефон.
В них немає культу їжі, як у нас: прийти в заклад – обов’язково їжа, взяти пиво – обов’язково закуска, запросити родичів – накрити метрові столи, бо без їжі спілкування не піде. Данці харчуються вдома, а у закладах замовляють лише напої (пиво або ж вино) і просто спілкуються, грають настільні ігри. І це прекрасно!
Час із сім’ями – надзвичайно важливий!
Величезну, і в деяких сім’ях навіть більшу, роль у вихованні дитини відіграє батько. Домашні обов’язки та готування їжі теж в більшій мірі припадає на батька.
І найважливіше: усі всім повністю задоволені!! Ніхто не нарікає! За 3 дні ми спілкувалися із багатьма, і кожен сказав, що обожнює Данію (Копенгаген), що вони дійсно тут щасливі, і у них гарна влада! Їх все влаштовує.
Так от, це все знову завдяки сайту Couchsurfing. Там є така функція, яка дозволяє створити подію. Одні люди створюють ці події: вечірки, вечори танців, екскурсії, походи в гори тощо; …а інші люди шукають, як провести вечір чи вільний час… Це знову свого роду культурний обмін та веселе проведення часу із новими людьми. Так ось, мені прийшла ідея створити «Фотопрогулянку в Копенгагені». В описі я вказала, що це класна змога познайомитися з новими людьми, погуляти по місті та отримати фотки від мене. Вартість прогулянки – donations (кожен дає, скільки хоче і може). Я зовсім не сподівалася, що хтось буде, однак прийшло 3 чоловік. Взагалі на подію підписалося 15, та якби я трішки відповідальніше до цього віднеслася і написала людям в приватні повідомлення нагадування, ситуація була б кращою.
Та мене повністю усе влаштовувало. Прийшли дуже хороші, зовсім різні, та головне цікаві люди, з якими ми весело провели час та зробили класні фото. Це була дуже неформальна, проста прогулянка друзів. До речі, серед 3-х людей 2-є були фотографами, і вони прийшли також просто пофотографувати разом. Це було дужеее продуктивно.
«Моделлю» став лише один чоловік з Бразилії, який і віддячив мені за фото 30-ма €. ⠀
Просто не бійтеся пробувати. Це речі, з якими ви нічого не втратите.
Щоб не було непорозумінь, я уточню чому так мало витрачаємо: снідаємо та вечеряємо в каучсерферів:
– на обід купляємо фрукти або снеки
– також ми взяли з собою горішки, супчики, вівсянку та пюре швидкого приготування;
– не витрачаємо грошей на музеї, платні входи чи т.п., адже завжди вважали, що є набагато прекрасніші безкоштовні місця;
– не витрачаємо грошей на проїзд.
⠀Отже, єдиною нашою витратою за день стає або покупка в магазині продуктів, або подарунок для каучсерфера.
⠀Про Щвецію не хочемо поки робити жодних висновків… скажемо про Ґетеборг — це хіпстерське портове місто. Багато зелені, каналів, парків, гір, порт та море.
У місті надмірно багато емігрантів із бідних країн, які не благонадійно впливають на ситуацію в місті.
Тобто оцінити красу, можна лише прогулявшись по суто шведським районам. Для нас улюбленим став район Haga. Тоненькі вулички, красиві будинки, гори з прекрасним виглядом на все місто, маленькі кафешечки тощо.
Також ми просто зайшли в найбільший будинок у місті, сіли в ліфт, виїхали на 30 поверх, і нам нічого ніхто не сказав, бо це просто офісний центр, і там немає туристів. Виїхавши, можна помилуватися неземним виглядом та зробити собі чашечку капучіно (безкоштовно). Варто ще пояснювати, чому не варто гнатися за списком «топ 10 місць, які потрібно побачити…»?
⠀Транспорт. Я так і не зрозуміла, чому це відбувається, але майже всі пересуваються в трамваях (а трамвайне сполучення абсолютно по всьому місту) безкоштовне! Там перевірка раз в місяць, і якщо її побачиш – можна просто вийти… ми — як усі))) ⠀
Ми і уявити не могли, наскільки це прекрасно. Чоловік, який нас вписував, працює військом лікарем, у свій час він просто не мав достатньо коштів на оренду чи купівлю нерухомості, і його осінила ідея – можна жити у човні. А чому б і ні? Він купив стареньку яхточку і поселився просто в яхт-клубі на побережжі міста. Платить невеличку суму в рік за стоянку, і має усе необхідне для життя. На вихідні та вільний час – сейлить та насолоджується. І нам вдалося пожити хоча б одну ніч його життям.
6 день подорожі: 6€ за день на двох
⠀Цей день дуже особливий для нас. Такі подорожі – це завжди контрасти, і ми розкажемо про один із них.
⠀Нас чекала дорога з Готеборга до Осло. Однак все йшло дуже важко: почався дощ, по дорозі не було правосторонніх заправок (тобто всі заправки і паркінг, які зустрічалися, були спільними для обох напрямків). І коли ми запитували людей, чи їдуть вони в північну сторону, всі відповідали, що ні, навпаки. Просто стояти на трасі – не варіант, адже шведи (більшість) – дуже обережні люди, і автостоп для них – не типове явище. Тому значно легше взяти людину, з якою вони познайомилися на заправці, ніж просто зупинитися серед дороги. І ще дуже важливо, що на дорозі майже всюди «суцільна лінія», і ніхто з них порушувати правила не збирався. У зв’язку з цим, ми змінили 3 машини і проїхали всього 50 км. Більшість часу, просто сиділи на заправці, намагаючись знайти людей, які накінець-то поїдуть в сторону Норвегії.
Йшла 5 година, ми були втомлені і вже мали на думці просто розкласти десь намет. В Швеції, до речі, дозволено розкладати кемпінг будь-де. І тут найцікавіше: підходимо до жінки з норвезькими номерами із тими самими запитаннями, а вона відповідає, що їде, однак завтра. Ми вирішуємо взяти її номер, надіючись, що завтра продовжимо подорож. А від неї лунає пропозиція переночувати в її домі, і завтра поїхати разом.
⠀Нам довго думати не прийшлося, і це було ідеальне рішення.
⠀Її звати Елізабет, їй близько 65, живе вона разом з чоловіком. В неї будинок в Норвегії, в нього в Швеції. Вони на пенсії, і кожного місяця змінюють своє місце проживання, кожного року відвідують нові країни, кожної зими відпочивають на гірськолижних курортах, а кожного літа сейлять на власних човнах. Ці прекрасні люди прийняли незнайомців із парковки (нас), поселили в прекрасні апартаменти, приготували надзвичайну вечерю та сніданок. Цілий вечір ми спілкувалися та насолоджувалися величезною колекцією платівок. І повірте, різниця у віці настільки стерлася, що година за годиною пролітали в спілкуванні.
Таку кількість неймовірних історій, вражень, досвіду та щастя нам не доводилося чути до того.
Зранку нас довезли до самої вписки в Осло, хоча їй було не по дорозі.
Це вражаюче, наскільки хід подій за день може перевернутися. Коли ти n-нну годину стоїш на трасі мокрий і думаєш, навіщо ми це все придумали, а потім зовсім чужі люди тебе огортають кілограмовою любов‘ю, піклуються і називають внуками.
⠀Це до сліз приємно.
⠀І як сказала наша Елізабет «незнайомці – це прекрасно».
Коментарі вимкнені.