Тернополянин-фокусник: «Коли люди дивуються, у них прокидається маленька дитина»

У той час, коли інші діти хотіли стати лікарями, програмістами та бізнесменами Костянтин Валігура мріяв стати… фокусником. Сьогодні в своєму житті він поєднує чотири різні заняття: магію, стоматологію, приготування шоколаду ручної роботи на основі меду і соціальні танці. Ми дізналися більше про найбільш неординарне захоплення Кості.

Костю, ти вже 8 років професійно займаєшся фокусами. З чого почалося таке нетрадиційне захоплення і як реагували батьки на те, що син проводить багато часу з картами?

В дитинстві я любив дивитися по телебаченню вуличну магію Девіда Блейна, шоу Девіда Копперфілда, а фокусами почав займатися в 10-му класі.  Я, звичайно, відразу доносив до батьків світле розуміння, що це таке. За картами я проводив по 10 годин на день. Батько спочатку був проти, казав: «Викинь це все», але коли я почав заробляти цією справою, він заспокоївся.

Де ти навчався магічному ремеслу, адже в Україні, на скільки мені відомо, немає спеціальних шкіл для фокусників?

В мене була можливість замовляти з-закордону диски із відео-семінарами. Потім по програмі Work and Travel я потрапив в Нью-Йорк і там відвідував семінари і практикував.

Було попередньо домовлено про те, чим саме ти будеш займатися в Штатах – угода з клубом, розважальним центром Великого Яблука?

Ні, ми із знайомим спочатку приїхали в інше місто, де мали працювати рятувальниками в місцевому басейні, але ми так сильно хотіли в Нью-Йорк спробувати себе у нових амплуа, що вже за кілька днів долею випадку отримали таку можливість. Так я потрапив на вулиці, де працював мій кумир Девід Блейн. Вдень я показував фокуси перехожим, за що одержував чайові (в Америці вуличні шоу люди сприймають нормально, самі підходять, цікавляться), а ввечері брав участь у клубних шоу.

В якому клубі ти виступав і яким чином туди потрапив?

Я виступав в Webster Hall в центрі Манхеттена. Про цей клуб я знав давно. Якось мені в руки потрапив безкоштовний квиток. Всередині Webster Hall я зустрів адміністраторів, підійшов до них і почав показувати фокуси. Їм сподобалось і вони запросили мене взяти участь в програмі. Загалом я тричі приїздив в Америку і кожного разу все йшло по тому ж сценарію.

В США, напевно, простіше себе зреалізувати у якості фокусника. Не хотів залишитися?

Хотів. Вже готові були документи на навчання, але коли я поїхав в сусідній штат з виступом, загубив паспорт. Був, м’яко кажучи, шокований чи зможу взагалі повернутися додому і що робити в заокеанській країні без документів? Це було під час першого візиту. А вже під час третьої поїздки я зрозумів, що в Нью-Йорку чим би ти не займався, ти завжди знайдеш коло однодумців, в якому тобі буде комфортно і цікаво, але ти навряд чи когось здивуєш. В Україні ж є багато ніш діяльності, які ще не зайняті або не достатньо розвинуті. Тут є поле для розвитку.

Скажи, чи будь-хто може стати фокусником?

Фокус – це спритність рук плюс психологія, заточена під цей ефект, і, як наслідок цих двох факторів взятих разом, – ілюзія. Я впевнений, що кожен може опанувати будь-яку справу. Питання лише характері: в світі магії треба багато віддавати – часу, сил, емоцій. Фокусник має любити дивувати людей, а коли люди дивуються, в них прокидається маленька дитина.

      Юлія Хім’як

Джерело: http://valova.te.ua/