У Тернополі «ФІДОБАНК» «кинув» трьох вкладників на велику суму

Мабуть нікого не здивуєш, якщо сьогодні скажеш, що банки відверто наживаються на своїх вкладниках, обдурюють, змушують людей йти на невиправдані ризики, коли останні стають заручниками ситуації через власну неуважність. Втім, коли нахабство з боку банку переступає усі допустимі межі чинного законодавства, люди намагаються боротися із системою та добиватися справедливості через суд.

Історія, з якою в нашу редакцію звернулися тернополяни, не може не вразити пересічну людину, адже банк, використовуючи злочинну шахрайську схему, вкрав у трьох своїх клієнтів 40 тисяч доларів та 62 тисячі гривень, розповідають нам потерпілі. Почалось все з того, що люди прийшли поставити власні кошти на депозит у ПУАТ «Фідобанк», а коли за деякий час прийшли забрати гроші, їм сказали, що вклад було повернуто за декілька днів після того, як ті поставили у банк кошти. Такого розвитку подій точно не очікували клієнти банку, адже досі про подібні випадки крадіжок банківською установою не чули.

У листопаді 2012-го року громадянин І. поставив у вищезгаданий банк депозит у розмірі 30 тисяч гривень, трохи більше – 32 тисячі вклав громадянин В., ще 40 тисяч доларів приніс для того, щоб поставити в банк громадянин С. Між ними і ПУАТ «Фідобанк» були укладені договори, в яких чітко була прописана відповідальність обидвох сторін, умови повернення вкладу та нарахування депозитних відсотків. За три місяці після того, як люди поставили гроші, з їхніх рахунків кошти були зняті без їх відома, банк же в письмовій формі заявив, що здивований вимогою на їхню адресу повернути гроші. Паралельно ПУАТ «Фідобанк» звернувся до правоохоронних органів, аби ті провели службову перевірку по даній справі, визнав себе цивільним позивачем та далі – потерпілою стороною. Згодом була порушена кримінальна справа, яку передали в суд, як результат – винною визнали одну лише працівницю, яка взяла колективний «гріх» на себе.

–          Ще до початку судів, позовів в міліцію тощо ми прийшли у відділення банку в Тернополі і звернулися до людини, з якою укладали договір – Ковалишен Л.І. Жіночка старша, розплакалась, попросила декілька днів почекати і сказала, що ситуацію вирішать без втручання правоохоронців, банк поверне вклади, відсотки і т.д., – розповідає потерпілий І. – Ми чекали довго, але коли через місяць-другий ніяких зрушень не побачили, грошей нам не повертали, довелося залучати міліцію, адже суми досить великі. Численні експертизи згодом встановили, що підписи вкладників, які нібито вже звертались про повернення своїх грошей і їм їх повернули на вимогу, були підроблені. Більше того, було встановлено їх виконувала саме Ковалишен Л.І. – провідний фахівець з операційної діяльності ПУАТ «Фідобанк» в м. Тернополі.

Обмануті вкладники досі не розуміють, чому їхні гроші не повернули, адже справа навмисно затягується вже три роки. За словами клієнтів банку, суд просто не зацікавленні в розв’язці цієї заплутаної історії і повернення грошей потерпілій стороні, адже на представників Феміди чинять вплив керівники банківської установи та інших структур. Разом з тим, вкладників об’єднала спільна проблема і вони надіслали колективну скаргу на адресу Нацбанку. Там направили відношення на «Фідобанк» з вимогою виплати вкладникам кошти з відсотками, але банк свою вину по справі заперечує і грошей не повертає, нібито чекаючи на закриття справи, а сам всіма можливими способами намагається перекласти відповідальність на одну лише жінку, яка, зрозуміло, таких оборудок самотужки виконати б не змогла.

Фактично, люди мали справу не з конкретною особою, а з банком і, логічно, що в такому випадку банк мав би в першу чергу повертати гроші обманутим людям, а далі вже розбиратись з винною особою та вимагати повернення вкрадених коштів, попередньо вирішивши всі спірні питання з вкладниками. Та ПУАТ «Фідобанк» пішов іншим шляхом.

–          Через власні канали ми дізналися, що Ковалишен Л.І., яку після перевірок звільнили, не є бідною жінкою, яка не в змозі повернути незаконно привласнені кошти. У неї є нерухоме майно – дві квартири, продавши їх вона могла б погасити заборговану суму, – каже клієнт банку пан І. – Але нехай би банк сам з нею розбирався, чому від цього маємо страждати ми і роками чекати на розв’язку? Вже згодом ми дізналися, що це не перша оборудка банку, пов’язана з шахрайським методом привласнення чужих грошей. До попередніх випадків, як і в нашій ситуації, безпосередньо причетний керуючий банку, але він хитрими шляхами відгородив себе від будь-якої відповідальності.

Та хто б в цій ситуації не був винним, людей цікавить одне – вони якнайшвидше хочуть повернути свої кошти, адже мають на це повне право. Обдурені вкладники впевнені, що суд давно б закрив справу і зобов’язав винних виплатити вкрадені кошти, якби не тиск зверху. Постраждалі від махінацій працівників банку клієнти все ж сподіваються, що представники Феміди вже найближчим часом нарешті приймуть виважене і справедливе рішення та посприяють встановленню справедливості в історії ганебної крадіжки. В протилежному випадку сторона потерпілих оббиватиме всі пороги та звертатиметься до усіх можливих інстанцій з метою вирішення спірного питання.

А мораль історії з сюжетом захоплюючої пригодницької стрічки одна – іноді варто сім раз подумати перед тим, як зв’язуватися з подібними структурами сумнівної репутації. Адже їхнє керівництво зробить все можливе, аби «вийти сухими з води», перекласти вину на інших осіб, використовуючи власні зв’язки перекваліфікувати статтю та ще й визнати себе потерпілими. Для них втрата іміджу і довіри тисяч вкладників – не головне, їм важливо знайти спосіб як обдурити тих, які часто несуть всі свої заощадження, а в результаті залишаються з нічим. Тож на чиїй стороні закон – там де правда, чи там де гроші?