У Тернополі шукають 100 кращих тернополян
Перший в Україні незалежний, публічний народний праймеріз сьогодні стартував у Тернополі.
– Ми презентуємо проект, який надзвичайно актуальний сьогодні, – розповідає один з його ініціаторів Назар Зелінка. – Наш друг Віктор Гурняк свого часу говорив, що в Україні відбуваються дві війни. Одна – на Сході, а інша – всередині кожного з нас та всередині країни. «Тернопільський народний праймеріз» покликаний активізувати суспільство, мешканців Тернополя, аби вони захотіли взяти активну участь у житті нашого міста.
Протягом двох місяців у Тернополі відбудеться ряд заходів з пошуку найавторитетніших, найфаховіших, найпорядніших жителів міста. В результаті цих пошуків сформують список «100 кращих тернополян 2015».
– Хто будуть ці люди ми не знаємо, але вважаємо що нам, тернополянам, варто провести оцінку самих себе та порівняти «список кращих» з існуючими владно-політичними елітами, каже Назар.
Дана ініціатива не є прямим чи прихованим політичним проектом жодної з партій чи то кандидатів у депутати або міського голову.
Як зазначають ініціатори, мета проекту – прискорення формування громадянського суспільства та поштовх для формування нової сучасної й ефективної еліти міста.
Ми плануємо провести максимально широкі багаторівневі пошуки кращих тернополян та, після справедливого й публічного загальноміського голосування за пропонованою нами захищеною методикою, оприлюднити для обговорення список «TOP100» осіб з найвищою підтримкою громади, – додають організатори.
Фінансово підтримали народний праймеріз тернопільські підприємці, яким не байдужа доля рідного міста. Пошуки достойних тернополян проходитимуть у три етапи:
І. Збір кандидатів для участі голосуванні (13 лютого – 15 березня)
Популяризація проекту з метою залучення максимально широких верств населення для обговорення та висунення кандидатур, котрі братимуть участь в голосуванні. До рейтингового голосування будуть допущені ті кандидати, котрих висунуло не менше як 50 тернополян.
Кандидатури можна подавати письмово (заповнення та подача вуличним волонтерам проекту коротких анкет-заявок), телефоном (зателефонувавши або надіславши sms) та через Інтернет-сайт http://top100.te.ua/.
Будь-хто з тернополян може висунути кілька кандидатів, але за одного і того ж кандидата можна подати заявку лише раз.
ІІ. Проведення голосування (15 березня – 15 квітня)
Безпосередньо сама процедура голосування. Проголосувати можна письмово (заповнивши відповідний бюлетень у вуличних волонтерів), телефоном (зателефонувавши або надіславши sms) та на Інтернет-сайті. Голос можна віддати кільком кандидатам одночасно, але за одного і того ж кандидата – лише один раз.
ІІІ. Підведення підсумків (15 квітня – 1 травня)
Оприлюднення результатів праймеріз – рейтинг «ТОП100» жителів міста, котрі користуються найбільшою підтримкою громади.
«Топ 100».
Ярмарок марнославства чи Ярмарок суєти: Роман без героя
Був такий роман Вільяма Теккерея…
1939 рік… 17 вересня.
У ще вчора польський Тернопіль вступили «червоні визволителі». У перші ж години більшовицької окупації ними зайняті всі місцеві установи колишньої польської держави. Не знали співробітники польських каральних органів, що впродовж багатьох років готували щедрий дарунок своїм майбутнім катам. Катам, які будуть нищити їх по Катинях і Биківнях… Воістину, не копай яму іншому…
Що ж за подарунок такий цінний? Мова про списки українських активістів, діячів політичних і культурних організацій. Неблагонадійних осіб. Справді небезпечних для польської держави. Не тих, хто вважав, що заради вгодованого пуза, набитого недоїдками з панського стола, можна йти на «компроміси» і змиритися з бездержавним існуванням свого народу, приниженнями та переслідувннями… Мова про справжніх патріотів, людей-лідерів, здатних вести за собою інших, запалювати власним прикладом до боротьби за Волю!
Тут більшовичкам і стали в нагоді списки українських активістів. За даними, акуратно підібраними польськими спецслужбами, енкаведешники стали арештовувати та нищити цвіт української нації, гордість довоєнного Тернополя. Фактично до однієї більшовицької ями попадали автори списків й «вирахувні» ними українські активісти…
2015 рік… 12 лютого.
Ввечері Назар Зелінка (екс-молдіжний «мер» Тернополя) йде додому до Олега Удича (екс-прес-секретар мера Заставного й місцевої прокуратури часів Януковича). Там організатори акції приймають остаточне рішення: «Все! Завтра презентація проекту. Запропонуємо громаді міста вибрати сто найдостойніших. Лідерів, які здатні вести громаду!». Хочеться вірити, що так воно й було. Що не було, як поговорюють недоброзичливці, «політичного замовлення», «піару під час війни», мовляв так само вже Баба-Наташа собі команду перед виборами «вибирала» і т. д., і т. п. Мова зовсім не про те…
У перші хвилини представлення проекту «Топ 100» подумалося, що кращого подарунку для істинних спадкоємців сталінських енкаведешників ̶ путінських ефесбешників годі й уявити. Так і мріють, що «асвабадят от бєндьєровцев ісконна руссскіє зємлі» до самих до Карпат. «Асвабадят» і Тернопіль. А тут мало не на кожному сайті дані «праймеріз» ̶ списочок «100 Найкращих тернополян»! Готові списки українських патротів, лідерів, за якими готова йти тернопільська громада. «Дєди ваєвалі…», а чим новітні рашисти гірші! Бац! І не стане української еліти Тернополя… Страшно стало! Як це місто і без еліти, без майбутнього!?!
Минув день, другий і від душі відлягло… Яка там еліта, які там поводирі громади, яке майбутнє! Провінція… Кожне само себе тиче і мармизу свою бачити хоче: чинуші, «сідєвшіє» в теплих кріслах мало не при всіх владах, ще від царя Гороха (звичайно, якщо той був комунякою); вічно «молоді» (років так «надцять» з гаком), місцевого розливу (не пива), політики-патріоти й господарники-підприємці; творчі «особистості», від «крупнокаліберного» Тернопільського Сірого і дрібніше (мали ми вже купу письменників при владі на початку 90-их, шкода, молодь не знає…); журналісти й фотографи з «найнезалежніших» у світі тернопільських ЗМІ; просто випадкові й навіть зовсім нездорові люди…
У «праймеріз» трапляються і достойні люди. Скажете: «Іван Марчук ̶ не просто достойна людина, а визаний у світі геній!». Так, геній! Та чи захоче він бути, наприклад, міським головою? Він же ж геній! А геній, звичайно, ж розуміє, що не для нього пошита ця «шапка Мономаха» (чи то пак «Надала-Заставного-Левківа-Кучеренка-Негоди-знову Кучеренка…»).
Скажете: «Голосуємо за найкращих тернополян», а за «нехороших» не голосуємо». Та чи всі «найкращі» пнуться в «топи», товчуться на телеканалах і сайтах, щоб їх помітили? Ви ж бо НЕ ПРОГОЛОСУЄТЕ ЗА НИХ, бо ВИ ЇХ НЕ ЗНАЄТЕ! Навряд чи акційний праймеріз дозволить нам хоча б їх помітити. Людина ж тягнеться до відомого. Чи не так? «Дайош Драпака в президенти! Притулу в «премьієр міністри!». Так, у нас кожна кухарка може бути вибрана народом (можливо, якщо має побільше «друзів» в соціальній мережі тієї самої ворожої держави) і зможе файним містом управляти!
Напевно найважливіше: так для чого ж голосуємо? Треба чітко визначитися: вибираємо майбутню представницько-управлінську еліту міста, чи проводимо таке собі провінційне «євробачення». До речі, насправді, в дуже вузькому середовищі місцевого політико-мафіозно-мистецько-творчого бомонду, ще й під неофіційним гаслом: «Ти проголосуй за мене, а я проголосую за тебе»? Очевидно, що йдеться таки про вибір управлінської еліти. Адже, як сказано (не в святому писанні, а на сайті організаторів): «Від виборів до виборів місцевої та загальнодержавної влади між людьми часто побутує думка про відсутність альтернатив вибору, відсутність облич та «недостойність» кандидатів»…
Чомусь знову згадалися ті списки 1939 року… Людей, які не лізли в ніякі «топи», просто робили те, заради чого й життя не шкодували… Чи може не варто заморочуватися «нерозумними» питаннями? І виберемо майбутнє нашого міста у «спеціальних наметах» (як же ж вони нам від виборів до виборів надоїдають!), за «СМС», або на Інтернет-сайті! І все відкрито, і прозоро! Дуже файно.
На завершення, для роздумів, цитата з класики. Не про 1939-ий. На цей раз з роману Вільяма Теккерея: “Ярмарок суєти – розпусне, звичайно, місце і невеселе, хоч і дуже галасливе”.
Набирай Роман
Ну нічо собі простинь! Автор точно не дурак. Думки вилкадати вміє. Правда хитро і з маніпуляціями. Явно той проект когось зачіпив і псує чиїсь плани шо він так істерить. Ще й підписується якимсь псевдо, а не справжнім іменем.
Слухай ти, Набирай Роман, а може назвеш кого ти вважаєш професіоналом/достойним на твою мега-високу думку? Бо ти ще навіть не знаючи хто попаде в список з найвищим рівнем довіри, а так бісишся!
Ти дядьку (чи може тьотка?) видаєш себе, що твій роботодавець дуже хоче влади, але з рівнем довіри громади певне дуже сумна картина.
Анонімус Ромко пише: “Та чи всі «найкращі» пнуться в «топи», товчуться на телеканалах і сайтах, щоб їх помітили? Ви ж бо НЕ ПРОГОЛОСУЄТЕ ЗА НИХ, бо ВИ ЇХ НЕ ЗНАЄТЕ! Навряд чи акційний праймеріз дозволить нам хоча б їх помітити. Людина ж тягнеться до відомого.”
Ромку, то ж давай кажи хто ці найкращі і водночас непомітні, на твою думку! Розповідай про нього і допоможи йому здобути підтримку та відомість серед тернополян.
Чи ти встидаєшся публічно похвалити найкращого, але невідомого?
Анонімус Ромко пише: “Людей, які не лізли в ніякі «топи», просто робили те, заради чого й життя не шкодували…”
Не знаю які там будуть результати того опитування, але Ромку, чого ти не висунеш тих, хто “просто робить і життя не шкодує” і не поагітуєш за них? Може скажеш, кого ти вважаєш достойним згідно власних критеріїв? Нехай це навіть буде не дуже відома людина. Але хто це, Ромку?
Кумедно читати спроби наїзду цього аноніма Набирая Романа на оргазаторів, якщо ті заявили, що для чистоти експерименту самі участі в тому праймерісі брати не будуть.
Виходить, що цьому анонімному письменнику додупи хто у результаті буде мати найбільшу підтримку, бо той кого він не називає точно в той рейтинг не попаде? Халепа. Хотілось, напевне, дурити потім перед виборами людей рейтингами і соціологією висмоктаними з пальця?
Хоч би я не помилився і ті молоді хлопці не збрихали й провели дійсно чесне і прозоре загальноміське опитавання. Вірю я їм чогось.