У Тернополі шукають арбалетників та лучників

Минулими вихідними у Збаражі було напрочуд галасливо та велелюдно, сивочоле місто над тихоплинною Гнізною святкувало свої 805-ті уродини, Свято замку та відкриття нового туристичного сезону. Закономірно, що усі святкування проходили у призамковому парку, у самому палаці та довкола його мурів.

Як завжди, збаражани частували гостей свята гарячими смачними капусняками та варениками у рамках традиційних «Вареник-фест» та «Капусняк-фест», котрі щороку відбуваються на день міста, і приваблюють все більше поціновувачів історичної старовини та смакоти і вже стали його смачною візитівкою.

Серед безлічі розмаїтих атракціонів, наметів з усіляким крамом, містечка майстрів і ремесел, неможливо було не помітити красивих та поставних людей у лицарських обладунках, в костюмах вікінгів, амазонок, русичів, котрі, напевно найбільш органічно вписувалися у краєвиди збаразького замку, додавали святу історичної автентичності. Усі ці колоритні персонажі – учасники збаразького клубу історичної реконструкції «Гладіатор», який вже більше року функціонує у нашому місті.

За словами його керівника та ініціатора Тараса Леземезюка, вони займаються відтворенням старовинних штурмів замків, історичних битв та показових боїв. Запрошують збаразьких лицарів із виступами на весілля та різноманітні імпрези, популярним серед містян є і романтичне освідчення коханій на коні та в лицарських обладунках, розповідає Тарас Леземезюк.

Учасниками клубу є близько двадцяти збаражан, переважно молодь, школярі та студенти, які щотижня у неділю в полудень збираються у замку для тренувань, постановки боїв, де кожен рух, як танець.

Хлопці та дівчата не просто бавляться в історію, вони її досліджують, достеменно вивчаючи традиції, тому вивчають не тільки техніку історичного фехтування, а й займаються середньовічними танцями, досліджують костюми та побут старовини, аби якомога точніше відтворити цю історію у своїх костюмах. Костюми купують та виготовляють самі, а от лицарські обладунки замовляють у спеціальних ковалів. Правда, бути лицарем в наш час –справа не дешева, і 70-100 тисяч гривень – середня вартість одних лицарських обладунків.
На запитання, чому він зайнявся історичною реконструкцією, лицар Тарас лише посміхається і віджартовується, що в дитинстві не награвся у «солдатиків».

– Розрізняють два види клубів історичної реконструкції – в одному акцент робиться на спортивній складовій, де головне сам бій, другий вид, до якого належить і збаразький «Гладіатор», робить акцент на театралізованій постановці бою, який розігрується як вистава, де головне передати дух та атмосферу історичної події за допомогою багатьох автентичних рис тієї епохи, які простежуються у побуті, костюмах, у спорядженні. Сам бій, хто кого сильніше й дужче потовче, для нас не є самоціллю, – розповідає про нюанси свого захоплення пан Тарас, котрий у повсякденному житті займається далеко не романтичною професією.

На День міста збаразькі реконстуктори підготували спеціальну програму із штурму збаразького замку, та через примхи погоди, яка впродовж дня кільканадцять разів щедро поливала містян та гостей свята проливним дощем, внесла свої корективи і у їхню святкову програму. – Ми планували маленький штурм замку, з залпами із гармат, але погода стала на заваді, порох у гарматах відсирів, тому більше зосередилися на показових лицарських поєдинках, – каже Тарас. Лицарі в обладунках боролися на мечах, сокирах, булавах, свою майстерність та вправність у стрільбі з лука та арбалета міг продемонструвати кожен бажаючий, під мурами замку був облаштований бойовий тир із мішенню та тюками соломи.

Тарас Леземезюк запрошує усіх, хто любить історію та прагне проявити свої творчі та вольові якості, долучатися до їхнього клубу, спробувати, як це – бути лицарем, лучником, арбалетником, вікінгом у наш комп’ютеризований час.

Джерело: Народне слово