Збаражчанка проти депутата-регіонала

Сусідські конфлікти – явище, яке, без сумніву, є частиною ментальності українців. Згадаймо хоча б «Кайдашеву сім’ю» – у сучасних селах та містечках чи не на кожній вулиці є прототипи колоритних персонажів Нечуя-Левицького. З боку виглядає, що сваряться люди за незначне: метр межі чи дерево, яке заступає сонце. Насправді такі конфлікти забирають в учасників нерви, сон, спокій. Начебто їх життя рухається навколо отого «порушеного права», до того ж, обидні сторони вважають, що правда на їх боці, і не увійде у звичну колію, поки конфлікт не буде розв’язано. Таким людям можна порадити: якщо неможливо примиритися, шукайте правду у суді – іншого виходу нема. Минулого тижня сусідський конфлікт запропонували розв’язати… журналістам. Збаражчанка, 28-річна мати трьох дітей Руслана Боднар скликала прес-конференцію у Тернопільському прес-клубі, аби розповісти про конфлікт із сім’єю головного лікаря районної лікарні Олександра Стасишена. Йдеться про спірну будівлю: підвал належить Руслані Боднар, а надбудова – Олександру Стасишену. Жінка вимагає демонтувати надбудову, оскільки вона в аварійному стані і нависає над її подвір’ям. У Збаразькому райсуді Руслана Боднар потерпіла поразку – суд не задовольнив її позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та будинковолодінням шляхом знесення самочинно збудованої споруди. Позивачка оскаржила рішення до апеляційної інстанції. І незабаром цивільну справу переглянуть в апеляційному суді області – принаймні відомо, що апеляційне провадження у справі відкрито і до 27 травня можна подати заперечення на скаргу.

То чому збаражчанка звернулася до преси, хоч судовий процес ще триває? Можна припустити, що жінка бажає створити певний резонанс і у такий спосіб загострити увагу суддів. Хоча у прес-анонсі, напередодні розісланому журналістам, вона запевнила, що не хоче впливати на суд. Жінка стверджує, що місцеві чиновники довідками, документацією зіграли на руку її опоненту.

Безперечно, кожен має право на вільне поширення інформації, проте має бути дотримано баланс між правом на свободу вираження поглядів та правом на незалежний і безсторонній суд. Ця прописна істина задекларована і в нашій Конституції, і в Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тож чи доцільні такі прес-конференції, які ставлять за мету вплинути на суд?..

Можлива й інша точка зору. Марна справа – судитися у райцентрі звичайній людині з впливовою людиною, мовляв, результат передбачуваний: виграє сильніший. На жаль, судова система дає привід для таких висновків. Феміда із зав’язаними очима (ознака безсторонності) у наших реаліях насправді іноді підглядає. Тож якщо виходити з таких міркувань, то навряд чи можна дорікати Руслані Боднар за те, що апелювала не лише до другої інстанції суду, а й до громадськості.

Під час прес-конференції жінка у деталях розповіла про конфлікт, пов’язаний із надбудовою. Її опонентами були дочка Олександра Стасишена, теж лікар – Наталія Стасишен та адвокат Володимир Берегуляк. Вони, зокрема, стверджували: згоду на добудову дав колишній власник будинковолодіння ще у 1994 році. Руслана Боднар придбала будинковолодіння у 2004 році, коли добудова уже була. Тобто вона знала, що купувала, і що кому належить. На демонтаж споруди Стасишени не погоджуються, а от укріпити її з боку сусідів бажають, але цьому перечать Боднари. Є суперечка і про те, хто мав би приватизовувати землю, на якій споруда.

Звісно, можна було б викласти на шпальта газети повну версію трохи заплутаної історії про те, як на старому підвалі виросла надбудова. При тому, що підвал належить одній стороні, надбудова – іншій, а земля під цією дивною спорудою – у комунальній власності. Але нехай розв’яжуть конфлікт ті, кому належить це зробити, – люди у суддівських мантіях. А журналісти прийдуть у судову залу і напишуть про цей суд.

Ольга КУШНЕРИК, Свобода

Примітка “Погляду”. Головний лікар також є депутатом від Партії регіонів