Про найважчу ніч у новітній історії України

«Можливо, найважча ніч у новітній історії України», як охрестили коментатори переговори лідерів України, Росії, Німеччини та Франції у президентському Палаці незалежності у Мінську, тривала 16 годин. Учасникам переговорів, принаймні трьом із них, не позаздриш — усі вони були «на нервах», невиспані й злі. Власне, таким вийшов і результат. Хоча сама його наявність — уже здобуток, адже впродовж цих нескінченних годин очікування не раз здавалося, що жодного конкретного рішення ухвалено не буде.
Кілька разів з’являлася інформація про те, що представники сепаратистів намагалися зірвати підписання компромісного документа — звісно, з подачі Росії. Та зрештою всі все підписали. В інтернеті одразу полилися потоки розчарувань і звинувачень, причому, що характерно, обурюються обидві сторони. Українські коментатори масово скаржаться на Порошенка, який «усе злив і погодився на умови ворога». На форумах «деенерівців» та «еленерівців», навпаки, сиплють прокльонами на Путіна, бо «зрадив ополчення» і також «тупо злив міста, які тепер під украми, хоча в боях за них загинули найкращі хлопці Донбасу».
Судячи з цього двостороннього плачу, документ і справді максимально компромісний у тих умовах, у яких його укладали. От тільки чи забезпечить він довгоочікуваний і тим паче переможний мир? Швидше за все, ні. Більшість пунктів повторюють «Мінські угоди» про перемир’я зразка минулої осені, які, на жаль, завершилися тим, що ми бачимо зараз — черговими смертями й терактами на багатостраждальній українській землі.

Хто порушить домовленості?

Завізований президентами України, Франції та Росії Петром Порошенком, Франсуа Олландом і Володимиром Путіним та канцлером Німеччини Ангелою Меркель документ називається «декларацією на підтримку комплексу заходів» щодо виконання нових домовленостей, які досягнула контактна група. Зустріч «контактників» в особі другого Президента України Леоніда Кучми, посла РФ у Києві Михайла Зурабова, спеціального посла ОБСЄ Хайді Тальявіні та представників самопроголошених «ДНР» і «ЛНР» Олександра Захарченка й Ігоря Плотницького відбувалася в Мінську паралельно з рандеву президентів.

Як повідомив журналістам глава Української держави, ці домовленості передбачають припинення вогню з 15 лютого, виведення всіх іноземних військ із території нашої держави (от тільки про Крим у даному випадку не йдеться) й повне відновлення контролю українських прикордонників над кордоном із Росією до кінця 2015 року та звільнення усіх заручників протягом 19 днів. Це стосується й наших полонених у Росії, зокрема Надії Савченко.

По завершенні переговорів лідери Німеччини, Франції та України, дехто з яких фактично не спав щонайменше дві ночі (нагадаємо, ніч напередодні мінських переговорів Порошенко провів в атакованому терористами Краматорську), вирушили до Брюсселя на саміт Євросоюзу.

А керівник «ДНР» Захарченко заявив, що «якщо українська влада порушить нові домовленості — інших підписувати не будуть». Хоча навіть Меркелю та Олланду, які вийшли з Палацу незалежності без жодних ознак задоволення на обличчях, схоже, зрозуміло: сподіватися на виконання угоди саме проросійською стороною — марна справа.

Єдиний, для кого переговори в Мінську стали справді щасливим білетом — президент Білорусі Олександр Лукашенко. Раніше зневажений за придушення демократичних процесів та свободи ЗМІ, нев’їзний до цивілізованих країн Заходу диктатор завдяки своєму посередництву в російсько-українському конфлікті став важливою фігурою, з якою майже на рівних спілкуються лідери найбільших держав ЄС…

Хто сказав «гав!»?

Сам Лукашенко цієї ночі відзначився не тільки спільними фотографіями з європейськими очільниками. Перед початком перемовин білоруський президент пообіцяв «власноруч носити каву» їх учасникам, аби тільки досягли згоди. На запитання журналістів, чи виконав він свою обіцянку, Олександр Григорович запевнив, що так. І сам, очевидно, підживлювався кофеїном, оскільки теж протягом 16 годин не склепив очей: «Як я можу спати? Як без боєприпасів може йти війна на мирному фронті? Моє завдання було підносити боєприпаси вчасно. Тому я намагався виконувати свою функцію. Ви бачите, що в Мінську в нас усе розподілено і кожен робить свою справу», — образно висловився білоруський лідер про свою роль у піднесенні кави.

А особливо уважні телеоператори зафіксували курйозний момент за його участю: Лукашенко ледве не змусив Володимира Путіна гепнутися «п’ятою точкою» на підлогу. «Бацька» стояв, спираючись рукою на стілець, і про щось жваво спілкувався з Ангелою Меркель. У цей момент його російський колега потягнув сидіння до себе й приготувався на нього сісти, аж раптом Лукашенко в запалі дискусії потягнув стілець до себе й висмикнув його з-під ВВП. Втім, Путін втримався на ногах, тож ніхто не постраждав.

Узагалі, курйози тієї ночі були популярні. Оскільки впродовж самого переговорного процесу, який проходив у закритому від сторонніх очей режимі, представники преси були позбавлені можливості дізнаватися його подробиці, то розважалися, як могли. Зокрема, звернули увагу на те, що вже сівши за стіл, Путін зламав зелену ручку, яку крутив у руках. Алюзія на поведінку Віктора Януковича під час його першої прес-конференції в Ростові-на-Дону після втечі з України не змусила себе чекати. Для третього вже-не-президента цей прояв люті, як відомо, нічого доброго не символізував — Федорович так і переховується десь у Росії, гнаний усім світом і оголошений у розшук Інтерполом.

Та найбільшим хітом вечора стала поведінка журналіста сумновідомого російського телеканалу «Лайфньюз», який ніби вирішив довести всьому світові (раптом хтось іще сумнівався), як саме треба ставитися до цього засобу мас-медіа. Поки журналістський пул чекав на вихід «нормандської четвірки» в Палаці незалежності, ще до початку переговорів, росіянин робив прямі включення для свого телеканалу. Не витримавши, представниця телеканалу «1+1» Ольга Кошеленко запитала його, чи не гидко так брехати. Колега почав «відгавкуватися» — спершу в метафоричному значенні, а потім і в прямому. На відео, поширеному враженими українськими журналістами, видно, що спершу молодий чоловік підходить до Олі й пропонує познайомитися, представляючись Сашею, а потім починає на неї… гавкати по-собачому. Закінчується «брехливий» (цього разу в усіх сенсах) пасаж його матюками.

Завершується історія феєричною реакцією головного редактора «Лафньюз» Анатолія Сулейманова, який у своєму «Твіттері» похвалив вчинок підлеглого таким чином: «На місці Саші Юнаева я цих «колег» обісцяв би просто». Завіса.

Проблиск надії

«У мене немає жодних ілюзій. Усе ще дуже багато роботи попереду, — заявила по завершенні переговорів Ангела Меркель. — Але у нас є реальний шанс змінити все на краще».

За словами канцлера ФРН, «тепер у нас є проблиск надії, ми домовилися про комплексну реалізацію Мінських угод. Але конкретні кроки повинні бути, звичайно, здійснені, і, як і раніше існують значні перешкоди попереду».

Меркель також повідомила, що зрештою саме Путін «натиснув» на сепаратистів, щоб ті погодилися задіяти режим припинення вогню з 15 лютого.

Водночас президент Франції Франсуа Олланд назвав результат переговорів «досягненням всеосяжного політичного рішення».

Сам Путін заявив, що вмовити представників «ополчення» до мирової йому було нелегко, оскільки «представники «ДНР» та «ЛНР» стверджували, що «у відповідь на агресивні дії київської влади вони не тільки стримали атаки армії і силових структур, а й, перейшовши у наступ, оточили значне угруповання від 6 до 8 тисяч осіб».

Але таки вмовив. І порадів із того, що в домовленостях є пункт про «проведення в Україні конституційної реформи, в якій мають бути враховані законні права людей, які проживають на території Донбасу».

А найбільш показово на події в Мінську відреагував ринок. Одразу після повідомлення про підсумкові домовленості рубль відносно долара і євро знову поповз униз…

ОФІЦІЙНО

Витяги з тексту підписаного в Мінську документа про комплекс заходів
щодо виконання Мінських угод (із сайта президента Росії)

1. Негайне і повне припинення вогню в окремих районах Донецької і Луганської областей України та його суворе виконання починаючи з 00 год. 00 хв. (київський час) 15 лютого 2015 року.

2. Відведення всіх важких озброєнь обома сторонами на рівні відстані в цілях створення зони безпеки шириною щонайменше 50 км (…). Відведення має розпочатися не пізніше другого дня після припинення вогню і завершитися протягом 14 днів.

3. Забезпечити ефективний моніторинг та верифікацію режиму припинення вогню і відведення важкого озброєння з боку ОБСЄ з першого дня відведення.

4. У перший день після відводу почати діалог про модальності проведення місцевих виборів у відповідності з українським законодавством, а також про майбутній режим цих районів на підставі зазначеного закону.

Негайно, не пізніше 30 днів з дати підписання даного документа, прийняти постанову Верховної Ради України із зазначенням території, на яку поширюється особливий режим на основі лінії, встановленої в Мінському меморандумі від 19 вересня 2014 р.

5. Забезпечити помилування і амністію шляхом введення в чинність закону, що забороняє переслідування і покарання осіб у зв’язку з подіями, що мали місце в окремих районах Донецької і Луганської областей України.

6. Забезпечити звільнення і обмін всіх заручників і незаконно утримуваних осіб на основі принципу «всіх на всіх». Цей процес має бути завершений не пізніше як на п’ятий день після відведення.

7. Забезпечити безпечний доступ, доставку, зберігання та розподіл гуманітарної допомоги нужденним на основі міжнародного механізму.

8. Визначення модальностей повного відновлення соціально-економічних зв’язків, включаючи соціальні перекази, такі як виплата пенсій та інші виплати (надходження і доходи, своєчасна оплата всіх комунальних рахунків, відновлення оподаткування в рамках правового поля України).

9. Відновлення повного контролю над державним кордоном з боку уряду України у всій зоні конфлікту, яке повинно початися в перший день після місцевих виборів і завершитися після всеосяжного політичного врегулювання (місцеві вибори в окремих районах Донецької та Луганської областей на підставі Закону України і конституційна реформа) до кінця 2015 року за умови виконання пункту 11 — в консультаціях і за погодженням з представниками окремих районів Донецької та Луганської областей у рамках Тристоронньої Контактної групи.

10. Виведення усіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також найманців із території України під наглядом ОБСЄ. Роззброєння всіх незаконних груп.

11. Проведення конституційної реформи в Україні з набуттям чинності до кінця 2015 року нової Конституції, яка передбачає в якості ключового елемента децентралізацію (з урахуванням особливостей окремих районів Донецької та Луганської областей, узгоджених з представниками цих районів), а також прийняття постійного законодавства про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей.

12. На підставі Закону України «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей» питання, що стосуються місцевих виборів, будуть обговорюватися і узгоджуватися з представниками окремих районів Донецької та Луганської областей у рамках Тристоронньої Контактної групи.

13. Інтенсифікувати діяльність Тристоронньої Контактної групи.

УМ

Коментарі вимкнені.