Кручу, верчу, запутать хочу… Где шарик? (як нас, лохів, в чергове «розводять»)

Ці слова, як пісня для значної частини нашої бізнес-еліти, та не тільки бізнес, як бальзам на зранену душу, як фіміам у затхлій атмосфері сірості й буденності. Буремна юність проноситься перед очима і три пластикові стаканчики з чарівною кулькою. Не для одного саме такий спосіб був стартом до свого першого «заробленого» мільйону. І саме та магічна цифра «три» навіки вкарбувалася у підсвідомість. Тому, не варто дивуватись, я б сказав, маніакальній тязі новітніх «реформаторів» все розділити на три чи вкоротити втричі. Як-то кажуть : «Глаза не видят, но руки помнят».

Саме цим я можу пояснити 30-ти відсоткове скорочення всіх і вся в процесі так званої адміністративної реформи. Чому саме втричі? А ви їх запитайте. Самі не знають.

Тепер, як нам повідомили, на часі адміністративно-територіальна реформа. Маю підозру там також щось з трійками начудять. Вже прозвучало, що виявляється районів у нас забагато, та й областей також. Ох рубануть, ох вкоротять. І назвуть це все реформою.

Я не є фахівцем конституційного чи державного права. Я – юрист-практик, латини не вивчав і володію знаннями у цих галузях на рівні пройденої інститутської програми. Для детального дослідження проблем реформування адміністративно-територіального устрою у мене немає ні достатньо часу, ні необхідних ресурсів. Тому прошу поставитись до моїх, назвемо їх роздумів поблажливо.

Наш обласний керманич проговорився, що за взірець доморощені реформатори взяли польський варіант реформації, навіть вже валізки збирають на відвідини Жешува, де будуть посилено вивчати братній досвід Підкарпатського воєводства. Ну, не обов’язково відразу у подорож, для початку, як на мене, варто ознайомитись з матеріальною частиною на місці. Не у всіх виходить самостійно почитати, хай організують таку собі хату-читальню. Одного писемного знайдуть, я думаю. А вже тоді задуматись, а може краще Румунія, або Франція. Не підійде – сам Бог велів у Росію. Чому саме ці країни згадую? Та тому, що у всіх цих країнах схожий адміністративно-територіальний устрій. Звичайно, у кожної – свої нюанси. Але принцип спільний – більше адміністрування і менше територіального самоврядування. Муніципалітет – департамент – префектура. Струнка, так люба вертикаль влади. У Румунії, до того ж, ще розбивка на історичні краї та регіони розвитку. Неоране поле для фантазій. Тут можна згадати й наше недалеке радянське минуле з «укрупненнями», раднаргоспами, сільськими й міськими райкомами, черговими подрібненнями. Товариш Хрущов був також ще той реформатор.

Виникає законне запитання. Ми ж декларуємо себе як неперевершених демократів. Чим нам, скажімо, словацький досвід не підходить? Пропагуючи одну з реформ, наш головний їх провідник, до речі, на словацький досвід посилався. Саме у Словаччині, з моєї точки зору, найорганічніше поєднано глибинну змістовну частину адміністративно-територіального устрою. Я б назвав його, як вертикаль влади у горизонтальній площині. Вісім самоврядних країв зі своїм адміністративним центром та парламентом розподілені на райони, які складаються з громад. Саме у самоврядності країв полягає сутність територіальності запропонованої реформи. Тому можна порадити нашим можновладцям замість Жешува переорієнтуватися, скажімо, на Пряшів, де також, як співав незабутній Висоцький, «на четверть наш народ». І назви співзвучні.

Головне навіть не у напрямку, а в усвідомленні того, чого ми хочемо від адміністративно-територіальної реформи. Ну, насправді ж, не на 30% скоротити кількість районів, а як добре піде, то й областей? Тому, що це вже не смішно.

Якщо ми бачимо реформу, як системне об’єднання заходів, спрямованих на оптимізацію територіальної основи діяльності державної влади й місцевого самоврядування – тоді наші потуги у цьому напрямку чогось вартують. Коли ж, в чергове, примітивне посилення одного й ослаблення іншого, – не варто й починати. Без внутрішньої філософії будь-яка реформа не більше, як пустопорожній дзвін.

Повертаючись до заголовку. Вступаючи у гру, не слід забувати, суть її полягає у тому, що, як правило, шарика під стаканчиком – немає, а затиснутий він міцно у долоні «банкуючого». Тому шанс на виграш – нульовий. Головне – не втягнутись, а то роздягнуть до нитки.

Олег Мартинюк