Чому на Підволочиськ варто поглянути без ретуші

Незабаром — 10 квітня — у Підволочиську відкриють фотовиставку «Підволочиськ без ретуші». На ній буде нагода глянути на містечко очима мешканців, подивитись на його непересічні деталі, поблукати маленькими вуличками та вдивитись в обличчя тих, хто тут мешкає.

Про деталі експозиції, її мету та особливості я поспілкувалась із координаторкою Центру громади Підволочиська, громадською активісткою, ініціаторкою заходу Вітою Салко.

— Пані Віто, передовсім, розкажіть як виникла ідея виставки.

— Можу назвати себе генераторкою ідей — чимало соціальних проектів та ініціатив впроваджуємо в життя з командою однодумців.  Надважливим є не втратити ідею, яка народжується при спілкуванні з активними мешканцями. Сьогодні у Підволочиську активно працює Центр громади Підволочиськ, який ми відкрили у грудні минулого року. Саме вона — наш майданчик для спільних хороших справ. Ідею виставки ми обговорили ще рік тому після показу фільму нашої землячки, журналістки Оксана Кузьменко «Підволочиськ. Історія та люди». Ми хотіли показати справжній, сьогоднішній Підволочиськ.

— Прочитала, що ідея заходу — «показати Підволочиськ очима його мешканців». Як на мене, за тим, аби показати щось, завжди стоїть мета привернути увагу до чогось, аби спонукати певні дії…

— Звісно, люди люблять позитив. Так, можна все красиво затушувати. Але нам потрібно побачити та віднайти красу містечка, яке сьогодні потребує не фотошопу, а реставрації! Тому назвали фотовиставку «Підволочиськ без ретуші», і це наша мета — показати містечко таким, яким воно є.

Виставку складуть різні фотографії — серед них є світлини місць з красивою природою, які не потребують додаткових прикрас, пам’ятків архітектури та місць, які вже вписані в історію містечка. Цікавими є також образи людей на фотографіях, де відображені їхні емоційні стани — ті, якими сьогодні живуть мешканці Підволочиська.

— Скільки людей зголосились до виставки? Які були критерії відбору робіт?

— Це десять мешканців містечка, серед них і професійні фотографи, і аматори — Оксана Кузьменко, Олександр Лозюк, Сергій Гіс, Петро Федорович, Володимир Гурин, Віталій Гладиш, Микола Шевчук, Андрій Майхер, Олександр Шевчук, Ігор Швак (на жаль, Ігоря вже немає з нами, та він дуже любив фотографувати, його фото передала дружина — пані Іванка, і ми вирішили представити їх напам’ять про цю непересічну людину).

Ми не встановлювали жанрових обмежень — це могли бути портрети, пейзажі, аерозйомка з дрона, так само не було вікового цензу авторів. Ми не ставили собі за ціль критичного відбору фото — для нас було важливо, аби мешканці зрозуміли, що участь у фотовиставці може взяти кожен.

— Наскільки я пам’ятаю, Підволочиську не надто пощастило на пам’ятки архітектури, а ті, що вціліли, нині не надто шанують…

— На жаль, Підволочиськ сьогодні має не надто дбайливих охоронців пам’яток архітектури. Автентичні деталі австрійських будинків руйнують, фасади самовільно утеплюють, знищуючи оригінальний тиньк, тож справжні історичні деталі можемо побачити лише де-не-де. Якщо так продовжуватиметься, то втратимо все, що може привернути увагу туриста. Адже часто трапляється, що туристи із Німеччини, із Італії приїжджають до нас і запитують, а де тут був кордон? Тому саме збереження та промоція історичної спадщини  — те, що може врятувати наш туризм.

— Сказати б «невідповідальне» ставлення до старовини — проблема багатьох населених пунктів. Як вважаєте, в чому причина цього, і як то можна було би подолати?

— Усе залежить від ставлення до цієї проблеми людей, які повинні цим займатися у громаді. Наша ментальність така, що багато діють за принципом — нехай хтось інший це зробить. Буває, для збереження пам’ятки архітектури потрібно зробити елементарні речі, приміром, звернутись у відповідні відділи чи написати звернення, для того, аби вони занесли будинок у перелік пам’яток архітектури місцевого значення.

Потроху ця ментальність змінюється, бо підростає покоління, яке все частіше задає собі запитання: «А що я розповім своїм дітям чи внукам про наше містечко?» Саме активність таких молодих людей змусить щось та й робити. Тільки шкода втраченого часу, бо ж вигадати цікаву історію, як із музеєм Шерлока Холмса у Лондоні можна, але ж навіщо, якщо маємо досить цікавих історичних фактів з історії нашого містечка.

— Як на вашу думку, в чому справжність Підволочиська, які його особливості, що вирізняють з-поміж інших міст?

— Підволочиськ — містечко на кордоні. Він має безліч цікавих історій, що пов’язані з особливостями цієї місцевості. Приміром, про речі, загублені контрабандними переправниками; про шпіонаж; про втікачів. А ще колись Підволочиськ називали Малим Парижем, напевно, не даремно.

Анна Золотнюк.

Фото надані Вітою Салко.