Умови праці на ливарному заводі – феодальні, каже міський голова Чорткова

Громада Чорткова, що в Тернопільській області, просить міську владу забрати шкідливе підприємство (ливарний завод) із густонаселеної житлової зони. Але влада міста не робить цього прозоро, відряджаючи на завод “свою” комісію.

Олександра Іванців, головний редактор газети Чортківщини “Слово краю”:

– Перефразовуючи слова одного російського класика «и дым отечества нам сладок и родной» на «і дим ливарного нам рідний і солодкий», можна підмітити глибину цинізму тих, хто усіх нас прагне переконати, що знаходження ливарного заводу у густонаселеному мікрорайоні міста для нас усіх мало не оаза краси і здоров’я. Власне до такого висновку нас схиляють фахові комісії. Під словом «фахові» тут треба розуміти такі комісії, котрі відповідно до своїх галузевих і посадових обов’язків мали б давати обгрунтовану незаангажовану оцінку…

«В усьому винна міська рада!»

За дивним збігом обставин, у той час, коли у міській раді тривало планове пленарне засідання, котре планується за місяць часу і здебільшого відбувається наприкінці кожного календарного місяця, окрім цього про це заздалегідь повідомляється у пресі, у Чортківській райдержадміністрації відбулося засідання комісії щодо питання перенесення ливарного заводу. На цей раз на засідання прийшли мешканці залізничного мікрорайону, які межують з ливарним. Інтереси громади цього мікрорайону представляє депутат міської ради пані Марія Мерв’як.
Як ми писали у попередньому числі газети, коли засідала «незалежна» фахова комісія, невідомо з яких причин її, як на мене, основного гравця у цій справі від громади, «забули» закликати. Тоді їй не було що нам сказати, але ця вольова жінка, не звикла поступатися перед нечесною грою.
Думку голови комісії від райдержадміністрації можна прочитати в газеті «Слово Краю» від 21 жовтня 2011 року. Тепер черга за рупором громади.

Марія Мерв’як, депутат Чортківської міської ради:
— Ливарний завод знаходиться на цій території з 1939 року і межує з усіх сторін, буквально через огорожу, із житловими будинками. Проблема ускладнилася тим, що тепер тут переплавляють кольоровий брухт. У мене таке враження, що у Чорткові нам створили Чорнобильську зону. Коли ми перший раз були на заводі у складі комісії, ви ж самі бачили, що тут панують складні умови праці. Люди працюють в гарячих цехах без спецодягу, без спецзахисту.
Мене дивує наступне. Коли недавно вони скликали комісію, були на заводі, робили заміри, то чому не покликали ні мене, ні міського голову. Зібрали комісію, коли голова був у від’їзді. І без нашої згоди зробили висновки. Що хотіли приховати і від кого? І наступне: чому вже це останнє засідання відбулося тоді, коли міський голова був головуючим на сесії? То це хтось так прозоро працює? Як це можна провести експертизу одного з підприємств на території міста без міського голови? Тим часом, усі члени цієї комісії практично в унісон нам кричали, маю на увазі, на засіданні 26 жовтня, що винна міська рада, бо не надає ливарному кадастрового номера? Ви чули про таке диво?! Коли міська рада віддасть їм землю, вони собі виготовлять Державний акт на неї, тоді заберуться?.. Себто ми, громадяни, наполягаємо, щоб забрали шкідливе підприємство із густонаселеної житлової зони, а вони нам кажуть, що заберуться лише тоді, коли це буде їхня власність. А жителька нашого мікрорайону пані Авдєєва каже на це: «Як ви будете мати кадастровий номер, то ви нас ні слухати, ні бачити не захочете. Тоді буде все, з кінцями!».
На засіданні, 26 жовтня були представник Фонду Держмайна, який нам не відрекомендувався, власник фірми «Конист» пан Ковальчук та наш директор ливарного Чорнобай.
Я запитую Ковальчука: «Ви вже впродовж 20 років маєте в оренді цей завод, що ви в нього вклали?». А він нам відповідає, що не вклав ні копійки, бо йому не вигідно. То нас тут усіх травити викидами вигідно?! Мене не дивують чужі, для яких ми ніщо. Мене дивують наші місцеві керівники району, контролюючих служб, маю на увазі санстанції, які б мали дбати, в першу чергу, про здоров’я наших громадян, а вони на ділі ведуть себе не найкращим чином. До прикладу, чому не дослідили, чи працівники ливарного стовідсотково здорові? Скільки все ж таки працює людей на ливарному. Бо директор В.Чорнобай один раз каже 105, інший – 120. А люди, які там працюють нам стверджують, що їх є 60 чи 58 осіб. Пенсіонерка пані Авдєєва мовить: «У мене також чоловік працював на ливарному, а нині лежить в реанімаційному відділенні — задихається. Я не знаю, що мені робити!».
Ось, подивіться (показує копії документів – прим. ред.): незалежна експертиза встановила, що на заводі є сполуки, викиди нижчі від норми. Тобто – норма 8, а є 6. І вас це б не подивувало?!
Я вважаю, коли б то мала досліджувати незалежна експертиза, то вона повинна би прийти з комісією на завод без попередження.
Знаєте, я запитала власника пана Ковальчука: «А чому ви в Бучачі вивели за межі міста подібний завод, хоч там він не сусідить так тісно з житловими будинками, як у нас?». На що він відповів: «Бо там ніхто не хотів працювати». Виходить, в Бучачі люди себе поважають, а тут люди не хочуть усвідомлювати в яких умовах вони працюють і скільки проживуть. То з ними можна робити все, що хочеш?!
Комісія дала запит до ЦКРЛ про захворюваність у нашому мікрорайоні. Мені більш ніж дивно, що на півтори тисячі населення хронічно хворих у нас пару десятків. Виходить, усі ми тут здорові—здоровісінькі, тільки чому наші люди так швидко у молодому віці йдуть з життя?! Хто тут недопрацьовує?!

Борг – це вам не жарти

Міський голова Михайло Вербіцький:
— Ми, Чортківська міська рада та Чортківська районна рада, терпимо збитки через те, що підприємство Чортківський ливарно—механічний завод філії фірми «Конист» користується землею, але не платить податків за неї. Мене дивує те, що державна структура Фонд Держмайна надає в оренду приміщення, власником якого він є, не державній, а комерційній структурі, яка має укладати договір з міською радою на оренду землі. Але до цього часу на це ніхто не йде!
Тому міська рада планує передати матеріали до суду, для сплати державі боргу за оренду землі за три роки відповідно до чинного законодавства.
Окрім цього, питання шкідливе чи ні це підприємство вивчатиме фахова депутатська екологічна комісія, яка також зробить свої висновки.
Я був на ливарному заводі і бачив, що умови праці там ще феодальні. У нас сьогодні на чортківському сміттєзвалищі за культурою виробництва щодо сортування і упорядкування умови більш цивілізовані, аніж на цьому заводі.
Наші депутати міської ради та громадськість міста, особливо з даного мікрорайону, обурені таким зверхнім і байдужим ставленням до їх вимог, особливо стосовно того, що крадькома без попередження навіть ініціаторів—скаржників проводиться обстеження стану заводу і виноситься якийсь вердикт. У мене на прийомі були громадяни міста, які з обуренням зазначили, що з приводу перенесення ливарно—механічного заводу фірми «Конист» та роботи, на їх погляд, «таємної незалежної комісії» будуть звертатися до Головного Санітарного лікаря України пана Понамаренка та Президента України.
Не може такого бути, щоб люди масово зверталися про шкідливі викиди заводу, представили фотографії, відео, де з труби ливарного йде чорний шлейф, а їх не чули.