Після розмов про ціну гною в церкві, тернополянка воліє святкувати Пасху в лісі

Наближається одне із найбільших свят року для віруючих тернополян – Великдень. До святкового столу з’їжджається вся родина, діти тішаться писанкам, дорослі – відчувають радісне піднесення під час святкової Літургії у храмах. Як же святкують Пасху творчі люди Тернополя, що вони кладуть в кошик, та чи мають сімейні традиції на квітневі свята – дізналися журналісти «Погляду».

Дарця Цукерман, представник соціально-активної мистецької молоді файного міста

– Чи святкуєте Великдень?

Пасху, як і будь-який інший прояв релігійності, я не сприймаю. Суть у різниці понять “віра” і “релігія”, ось і все. Мені вистачило одного разу відстояти тригодинну службу, щоб наслухатися про технологію посіву бурякового насіння, глибину викопаної каналізації, ціну гною в тому році, сусідку “легкої поведінки”, чоловіка-п’яницю, якого треба кодувати, і всі єнші теми, які хвилювали хрестоматійних персонажів, котрі стояли поблизу мене. Відповідно, я краще піду до лісу, де точно ніхто не заважатиме, ніж до будь-якої із церков.

– Чи притримуєтесь якихось певних традицій в ці дні?

Попри все вищесказане, саме свято я люблю. Оскільки і малювати писанки мені цікаво (саме малювати, а не кріпити наклейки), і паски мама завше смачні пекла.

– Святкую, як і більшість, у родинному колі, а потім – із близькими друзями. Бо свято – то завжди добре.

– Що у вас в родині традиційно кладуть до кошика?

В кошику теж якихось, не знати яких, вибад не було : яйця, ковбаса, яблука, хрін з буряком, сіль, вода.

– З чим передусім асоціюєте Пасху?

Насамперед із походом з батьком за вербовими котиками (але не на базар, а таки до якоїсь водойми), з маминими вишиваними рушниками, якими прикривались усілякі смакоти в кошику. Нічого особливого загалом, але згадувати приємно.

-1 thoughts on “Після розмов про ціну гною в церкві, тернополянка воліє святкувати Пасху в лісі

Коментарі вимкнені.