Мікрофони в пасхальний кошик ведучий нічного клубу в Тернополі не кладе

Наближається одне із найбільших свят року – Великдень. До святкового столу з’їжджається вся родина, діти тішаться писанкам, дорослі – відчувають радісне піднесення під час святкової Літургії у храмах. Як же святкують Пасху творчі люди Тернополя, що вони кладуть в кошик, та чи мають сімейні традиції на квітневі свята – дізналися журналісти «Погляду».

Саша Lavash Хомич,
арт-директор і “маловідомий гладкий ведучий” клубу “Riverpool”

– Що у вас в родині традиційно кладуть до кошика?

– Кошики звечора збирають мої мама і дружина. А що кладуть? Те саме, що і всі (ну не мікрофони ж з айпадами святити?! :). Паску, крашанки, лупану (домашню) ковбасу, огірки-редиски-помідори, зелень усіляку (не долари) та всякі (коли як) сири-бринзи-шинки… Якось отак воно все і складається…

– Чи притримуєтесь якихось певних традицій в ці дні?

– Не більше, ніж того вимагають традиції: у загальнолюдському розумінні – прибрати оселю, помитися у чистий четвер, не дуже веселитися протягом страсного тижня, пофарбувати крашанки, сходити до церкви, побути з сім’єю… З точки зору віри – це просто можливість замислитися, чи правильно живу, що не так роблю, що можу змінити… А загалом намагаюсь відокремлювати і розрізняти моменти “традиційності” і всього, що пов’язано з вірою…

– З чим передусім асоціюєте Великдень?

– Ну, знову ж таки, з точки зору календарних, або навіть релігійних свят, Великдень – свято найчистішої радості і світла… Але та радість, переконаний, не буде ані справжньою, ані щирою без розуміння, осмислення (буквально, пропускання через себе) всього того, що сталося майже дві тисячі років тому, і символом і прикладом чого ті події є для віруючих людей, що живуть нині…

– Що найбільше запам’яталось з дитинства, пов’язане з Пасхою?

– Справа в тому, що у моєму дитинстві великих масових святкувань Великодня не влаштовували… Мама з бабцею, ясна річ, щось готували (і паски, і крашанки, і всяке інше святково-смачне), але персонально в мене якісь великодні спогади починаються вже десь від університетських часів…

– Що хотіли би побажати тернопільським друзям і знайомим?

– Друзям з Тернополя (а вони є і, на щастя,- справжні!) хочу побажати здійснення всіх звичайних добрих людських бажань і мрій. Миру в сім’ях і порозуміння з рідними, близькими і друзями.

Всім, хто оточує нас – здоров’я і спокою в сім’ях. Достатку, кохання, терпіння і смиренності.

А ще, якщо лише відчуваєте таку потребу, знаходити найменшу можливість бувати в “Ріверпулі”… Нехай він з вами і пребуде!..