Засновник Тернополя: мандрівник, вояк, естет

Кажуть, у 10 років Ян-Амор читав Вергілія, в 15 років вільно говорив латиною. Тринадцятирічним вперше взяв участь у сеймі. Станіслав Оріховський писав про нього: на війну ходив, як до школи. Саме так, мова про засновника нашого міста.

Більше цікавих фактів про нього дізналися ті, котрі прийшли на святкування 530-го дня народження Яна-Амора Тарновського у «Шинок». Арт-директорка закладу, кандидатка історичних наук Марічка Юрчак вводить у контекст:

— Чи не перше за півтисячоліття в нашому місті ми відзначаємо уродини засновника Тернополя, лицаря Єрусалимського, каштеляна Краківського Іоанна з Тарнова, відомого як Ян-Амор Тарновський. Наше місто унікальне, адже відоме ім’я засновника, дата закладення.

Марічка розповідає: точного дня народження Яна-Амора ми не знаємо, проте відомо, що він прийшов на світ у січні 1488 року. І, зважаючи на те, що тоді, як і подекуди нині, дітей називають на честь святих, яких у цей день згадує церковний календар, можна припустити — народився він 20 січня, в день Іоанна Хрестителя.

— У час святкування уродин ми вирішили зібрати імовірних нащадків засновника нашого міста — тернополян, котрі носять прізвище Тарновський/а. Позаяк в історії звучання прізвищ доволі часто змінювалося, і самого Яна-Амора називають то Тарновським, то Тарнавським, — ми запросили до клубу і одних, й інших. Тож нині ми ще й засновуємо клуб однофамільців Тарнавського. Для чого ми це робимо? Вони стануть своєрідними місіонерами у популяризації імені Яна Тарнавського.

Однофамільців Марічка шукала як за телефонним довідником, так і в соціальних мережах, відтак контактувала із ними й запрошувала на зустріч. Загалом, каже вона, у місті є більше тридцяти сімей із прізвищем Тарна/овські.

Марічка Юрчак не вперше привертає увагу до постаті  засновника Тернополя. Зокрема, створила першу розмальовку про наше місто «Шпацер із Яном-Амором Тарновським».

— Для мене, перш за все, то була підприємлива людина, котра користала з нагод, що йому випадали. І використовувала їх якнайліпше, — каже співрозмовниця. — Ян-Амор казав, що соромно бути Тарновським без доброти й чеснот Тарновських.

Історик Володимир Окаринський, автор книжки «Тернопіль: місто, люди, історія», додає:

— Крім того, що він був, як модно нині казати, державним діячем, він мав смак. Був меценатом і знався на мистецтві, принаймні, знав до кого звернутися за порадою. Це була ренесансна людина – вихованням і вподобаннями. Ян-Амор був один із перших релігійно-толерантних людей свого часу, зокрема, захищав кальвіністів. Можливо, саме завдяки ньому в 16 столітті Польща стала взірцем толерантної країни. Додам, що він породичався із православним Острозьким, видавши свою дочку за його сина Василя-Костянтина.

Зазначу, що підписувався засновник нашого міста як Іон чи Ян з Тарнува, а ось Тарновським його назвали вже після смерті у своїх творах Станіслав Оріховський та Ян Кохановський. На цю деталь вперше звернув увагу тернопільський історик, завідувач відділу краєзнавчого музею Олег Гаврилюк.

Кілька нотаток про життя засновника нашого міста

Ян-Амор походив із одного з найстарших шляхетських родів. Він був четвертим Яном.

У дитинстві мав слабке здоров’я, тому його віддали на виховання до ксьондза. Той звернув увагу на кмітливість хлопця, й порадив спрямувати на військову або державницьку кар’єру. Виховувався Ян-Амор при дворах кардинала Фридерика Яґеллончика, королів Яна I Ольбрахта, Александра I Яґеллончика і Сиґізмунда I Старого.

Прославився в численних військових кампаніях. Брав участь в облозі Хотинської фортеці,  поході на Молдавське князівство, очолив військо в битві під Обертином. Після того переможного герцю у Львові йому влаштували величну зустріч — вулицями йшла хода з підскарбієм, котрий «засівав» монетами, вели полонених, котили двадцять захоплених гармат.

Мандрівки. В 1517-1521 роках Ян-Амор подорожував — метою було навчання військової справи. Побував в Єрусалимі, Сирії, Палестині, Алжирі, Іспанії, Португалії, Греції, Туреччині, Англії, Франції, Німеччині, Чехії. Про це залишив подорожні записки. Його opus magnum  — «Рада воєнної справи», була дуже популярна свого часу, на ній виховалося не одне покоління військово командуючих.

Ян-Амор був католиком, але своєрідним: засуджував целібат, виступав проти судів над єретиками, симпатизував протестантам. Йому припала до вподоба ідея англіканської церкви, повернувшись, виношував ідею народного костьолу, який би не підлягав Папі Римському, і де богослужіння велося б  польською. На той час це були дуже прогресивні ідеї. Варто підкреслити, що в Тернополі була законодавчо підкріплена рівність православних і католиків.

При дворі Тарновського працювали два італійські скульптори. Одного з них — Христофора Бодзано —  він запросив до Тернополя. Саме він заклав основи тутешнього містобудування. Що цікаво – було заборонено будувати хатки сільського типу, а тільки красиві «міські» будинки. Ян-Амор також сприяв розвитку красного письменства. Зокрема, був покровителем поетів Яна Кохановського та Станіслава Оріховського. Обидва залишили про нього багато спогадів, присвятили свої твори.

Ян Тарновський мав власну державу. Оскільки його володіння були дуже великими — 120 сіл і 10 міст, їх ще називали державою в державі. Дбав про їхній економічний розвиток. Приміром, виборов для нашого міста німецьке право, яке дозволяло проводити три ярмарки у рік. Саме це допомогло Тернополю в ранньому новому часі стати важливим торгівельним пунктом.

Як на той час Ян-Амор прожив довге життя – 73 роки.

До 1939 року в Тернополі існувала вулиця, названа його іменем — від костелу (нині ЦУМ) сягала теперішньої вулиці Бандери. Тепер його ім’я має скверик перед замком.

Анна Золотнюк.

Фото авторки.

Comments are closed.