Сьогодні – найдовша ніч і початок святкування Різдвяних свят

Зимове сонцестояння, при найбільшому південному схиленні Сонця, настає сьогодні, 22 грудня о 7:30 за Київським часом, й уважається початком астрономічної зими – Сонце вступає в знак Козерога.

Сьогодні – найдовша ніч року. Тривалість світлового дня – 8 годин.

У момент зимового сонцестояння Сонце у своєму видимому русі по екліптиці найбільше віддаляється від небесного екватору (проекції земного екватору на небесну сферу) і досягає найбільшого південного схилення – займає найнижче положення відносно видимого горизонту.

У такому положенні сонячний диск затримається впродовж трьох днів (звідки й походить власне назва “сонцестояння”) – і вже, починаючи з неділі, почне поступово підніматися над горизонтом, – його “небесний шлях” збільшуватиметься, а світовий день почне прибувати.

Цей період вважається початком астрономічної зими і зміною зодіакального сузір`я – Сонце вступає до знаку Козерога і повертає на весну.

Здавна саме це триденне “завмирання” Сонця і наступне його “народження” святкувалося як Свято народження Сонця – або Різдво. Наші пращури святкували Різдво Коляди – язичницького сонячного божества (звідки і походить назва традиційних святкувань – колядок). Інші народи, які дотримувалися язичницького віросповідання мали свої відповідні божества.

«Сонце – на літо, зима – на морози» – кажуть в народі. Календарно-обрядові звичаї наші пращури строго узгоджували з астрономічним станом Космосу.

«Радуйся, ой радуйся, земле, Ясен Світ народився». Пам’ятаєте? – Це до сих пір одна з найпопулярніших колядок в Україні (див. відео). Народжується Молоде Сонце, коли закінчується зимове сонцестояння і день починає приростати. Це Коляда. Час співати колядки – величальні пісні українських хліборобів, пов’язані з давнім арійським культом Сонця. Предки українців відзначали три фази Сонця – весняне рівнодення, літнє і зимове сонцестояння.

В давніх арійських текстах Ріґведи описано, що Бог Індра в цей день покотив колесо Сур’ї, а наші давні Пращури – арійські племена, що залишилися на рідній землі – вважали, що це Сварог запалив і пустив у хід Сонячне колесо. Це народився Божич — Син Бога Неба – новий круг Сварога-Зодіака.

Сонячне колесо, символ зимового сонцевороту, до сих пір присутній на різдвяних святах у Карпатах: колесо вкривають горючим матеріалом, підпалюють і пускають з гори.

Календарно-обрядові звичаї в давні часи строго узгоджувалися з астрономічним станом Космосу, завдяки чому в праукраїнців виробились космогонічні міфи про Сотворення світу, великодні, купальські, обжинкові релігійні тексти, що дійшли до нас у фольклорних записах.

Різдво Божича-Коляди – це народження молодого Сонця, яке щодня поборює темряву своїми ніжними промінчиками, що навесні оживляють Землю і всю природу. Закінчується Корочун – найтемніша частина року. Разом із житнім снопом, Дідухом, входять до нашої оселі Духи нашого Роду. На столі дванадцять страв – за числом місяців року. Першу ложку куті старійшина Роду підкидає до стелі і промовляє: “Дідів кутею пом’яніте і чаркою не обменіте”.

Разом із житнім снопом, Дідухом, входять до нашої оселі Духи нашого Роду
Це свято виникло ще у трипільців – в V тис. до н.д. – в часи існування Сонцеподібної Аратти. Наші пращури готували Святвечір – кутю (пшеницю з маком) та 12 страв. У цю святу ніч душі предків, вселені в дідухові, злітаються до своїх родів.

Пізніше всі слов’яни, на які поширився світогляд і звичаї наших давніх предків, розуміли Коляду як втілення природного циклу, що повторюється з року в рік. Коляду зображали у вигляді снопа (подібно до нашого Дідуха) або солом’яної ляльки, що приносили в цей день до хати. Молоді люди перевдягались і ходили по дворах співати колядки, бажаючи добробуту господарям. Іноді отримані від господарей подарунки – печиво, коровай тощо – називалися Колядой.

Зараз в Україні Коляда асоціюється перш за все з колядками, які співають на свято Різдва Христового. Але небагато хто знає, що спочатку ці колядки співалися Коляді на його Різдво.

Православні та греко-католики святкують Різдво 7 січня. Вони користуються Юліанським календарем, або старим стилем. Римо-католики відзначають це свято за сучасним Григоріанським календарем, тобто на два тижні раніше.

Початок Різдва за Григоріанським календарем співпадає з астрономічним явищем – збільшенням світлового дня після зимового сонцестояння, яке і відбувається в ніч з 24 на 25 грудня.

Попри загальноприйняте твердження, у Біблії немає точної дати народження Ісуса, як і нема згадування про Різдво. Офіційним церковним святом Різдво Христове стало у IV столітті, і Римський папа Юлій I “за випадковим збігом” приурочив його до 25 грудня – дня язичницького свята, що мало назву Сатурналії (свято на честь Сатурна – бога землеробства та родючості).

Доречі прадавня традиція святково прикрашати різдв`яне дерево (традиційно – для Європи – це хвойні дерева, а східні слов`яни прикрашали сніп-дідух) критикується Біблією як “поганська” (язичницька) і раніше була заборонена в християнському світі:

“Так говорить Господь: Не навчайтесь доріг цих народів, і небесних ознак не лякайтесь, бо тільки погани лякаються їх!
Бо устави народів марнота вони, божок бо це дерево, з лісу вирубане, і це діло рук майстра сокирою!
Сріблом та злотом його прикрашають, цвяхами та молотками прикріплюють їх, і він не захитаїться.
Вони, як опудало на огірковім городі, й безмовні, і конче їх носять, бо не ходять вони. Не бійтеся їх, бо не вчинять лихого, і також учинити добро це не в їхній силі!” (Єрем 10:2-5)

В Європі перші справжні різдвяні ялинки з’явилися у Страсбурзі лише у XVII столітті…

“Аратта-Україна”

Коментарі вимкнені.