У тернопільському “Ковчезі” за астрономічну ціну можна добряче отруїтись
Нещодавно у Тернополі відкрився новий заклад громадського харчування – пивоварна ресторація “Ковчег”. Ажіотаж довкола “Ковчега” почався ще задовго до відкриття, адже, по-перше, розташована ресторація у парковій зоні, поблизу так званого “моржатника”, по-друге, усіх цікавили екстер’єр та інтер’єр, бо оформлений двоповерховий заклад у формі ковчега, поблизу якого топіари – викладені з рослин фігурки тварин, і по-третє, заклад варить власне пиво.
Проте, як з’ясувалося, очікування себе не дуже виправдали… Нічого надто цікавого в інтер’єрі закладу немає, а звичайні страви дивують астрономічними цінами, розрахованими далеко не на середньостатистичних тернополян. Для прикладу, 200 грамів салату зі звичайнісінької капусти вартують 27 гривень, і це, до речі, найдешевший із салатів. Найдорожчий — “Цезар” із креветками — обійдеться у 70 гривень за порцію. Щодо перших страв, то порція найдешевшої “Зупки дня” коштує 30 гривень, а звичайного капусняку – аж 42 гривні. За три печені картоплини у мундирі доведеться заплатити 25 гривень, за порцію гречки зі шкварками – 30, шніцель – 90 грн., метрова ковбаса (насправді 60 см) – аж 310 грн. А усі рекорди б’є десерт, адже порція вершкового морозива обійдеться у 42 гривні! Утім, вражають не так ціни, хоч дешевше, ніж у провінційному “Ковчезі”, можна пообідати чи повечеряти у вельми фешенебельному закладі у центрі будь-якої європейської столиці, як те, що навіть за такі “бабки” можна ще й потрапити на… лікарняне ліжко. Саме так і сталося після вечері у “Ковчегу” з тернополянином Валерієм, який і прийшов до редакції.
– Минулих вихідних вирішили з друзями відвідати “Ковчег”, оскільки заклад новий і чули про нього багато, тож було цікаво побачити усе на власні очі, – розповідає пан Валерій. – Замовили печену картоплю, тушковану капусту та гриби, а також дегустаційний набір пива – три різних сорти по 100 грамів кожного, тобто міцного алкоголю не було, та й нічого м’ясного. Тим не менше, скромна вечеря обійшлася у 400 гривень на чотирьох, а уночі все почалося… Раптово почали боліти шлунок та печінка. У понеділок зранку біль не вщухав, тож довелося навіть звернутися до лікарні. Після УЗД лікарі відразу сказали, що причина – у їжі, спожитій напередодні. Отак “Ковчег” з його височенними цінами ще й “поклав” мене до лікарні. Така ж ситуація була і з друзями.
На мою думку, дизайн та місце розташування не виправдовують таких цін, оскільки насправді в закладі немає нічого аж такого цікавого. Про якість страв я уже сказав, а, крім того, офіціанти у ресторані молоді й недосвідчені, навіть не знають, які страви порадити і які є в наявності. До речі, те, що в ресторані не було страв, прописаних у меню, також здивувало й створило незручності. Словом, я і мої друзі прийшли до висновку, що “Ковчег” — категорія закладів, куди заходять тільки двічі: перший раз, а другий – більш ніколи…
– У Тернополі таких високих цін немає більш ніде. Це київський рівень, розрахований на лохів, а не на мізерні зарплати наших людей, – говорить Валерій. – Та й платити такі гроші нема за що: назви повигадували оригінальні, а насправді це банальні стави, які можна скуштувати в будь-якому іншому закладі Тернополя за значно нижчою ціною. Поки що у “Ковчегу” багато відвідувачів, але це переважно тому, що заклад новий і цікаво подивитися. Однак чи будуть там постійні клієнти і на кого взагалі орієнтований ресторан з такими цінами?
До речі, через кілька днів після офіційного відкриття пивоварної ресторації ціни на деякі страви знизили. Так, скажімо страви, що коштували сто чи більше гривень, тепер на 10-15 гривень дешевші, проте особливих змін у цінову політику закладу це не внесло. До пори-до часу, звісно. Бо дурні були, але вже давно переженилися…
Нова Тернопільська
Спробую висловити кілька думок:
1. Інтерєр – не знаю який. Ще там не був. Але екстерєр – дуже оригінальний і він буде притягувати людей (пропоную брати плату за можливість зробити фото 😉 – жартую). Завдяки екстерєру – заклад буде мати багато відвідувачів навіть на такі високі ціни. А щодо інтерєру, то може критики просто завищували власні очікування? 🙂
2. Цінова політика, гадаю, там обрана свідомо дуже високою. Заклад не намається бути “столовою для пересічних громадян”. Він орієнтується на дуже заможних і туристів. Хто хоче дешево смачно поїсти – нехай шукає якісний фастфуд.
3. Той, хто гадає, що кількість відвідувачів зменшиться – дарма надіється. Місце розташування, екстерєр і бренд “Самогонної ресторації” гарантуватиме достатню кількість відвідувачів навіть якщо заклад ціни ще більше підвищить, а не опустить.
4. Трохи непродумано на рахунок парковки… Коли заклад “розкрутиться”, то ми матимемо суттєві незручності у проїзді вулицею Живова 🙁
5. Якщо дійсно відбулось отруєння в результаті харчування в даному закладі, то, гадаю, це швидше випадковість а-ніж тенденція. Власники закладу найбільше зацікавлені у відсутності таких інцидентів.
УЗД при отруєнні? Ну-ну))) І ще, якби “…така ж ситуація була і з друзями”, то ми б про це чули вже в загальноукраїнських ЗМІ, а не тільки в жовтенькій тернопільській пресі. Все-таки це вже масове отруєння, і таке не приховаєш. Отже, на мою думку, це не більше ніж звичайна “заказуха”, що яскраво підтверджує рівень тернопільської “журналістики”. До речі, в друкованому варіанті газети фігурувало ім’я Валентин, а тут – Валерій. До чого б це?)))