Обличчя Тернополя: Шкода, що в добі лише 24 години, – Світлана Тлумацька

На сайті інтернет-видання «Погляд» триває проект «Обличчя Тернополя». В його рамках, щодня, о 9.00 ранку, наші читачі знайомляться з тими людьми, котрі мешкають у файному місті Тернополі.

Також, в цьому проекті ми відкриватимемо обличчя і тих яскравих та сонячних людей, котрі живуть в межах нашої області. Бажаємо читачам приємного знайомства з життям, мріями та настроями тернополян, і не тільки…

Якщо ви маєте бажання взяти участь в цьому проекті – просто напишіть нам: info@poglyad.te.ua

Сьогодні ж знайомтесь – Світлана Тлумацька.

Народилася у селі Підгайчики, що на Теребовлянщині. Навчалася  у Технічному коледжі ТДТУ. Пригадую,  коли під час самостійної роботи з історії України я розписала, як укладався пакт Ріббентропа-Молотова на кілька сторінок, з найдетальнішими подіями, які тільки могла придумати моя уява (насправді ж була зовсім непідготовлена), викладачка запитала, чи не думала я податися в журналістику… Стажування у “Тернопільській газеті” остаточно визначило мою професію, і після коледжу я вступила у наш рідний педуніверситет на нововідкрите відділення журналістики.

Працювала у місцевих ЗМІ, дописувала до всеукраїнських. Сьогодні — керівник прес-служби обласного “Центру здоров’я”. Насправді, не розумію співмешканців, яким нецікаво чим живе Тернопіль. Мабуть через це кожен мій робочий день розпочинається з ознайомлення з найсвіжішими новинами міста.

Захоплююся людьми, які зуміли чесно досягти успіху і водночас залишилися Людьми. Мрію, що молодь бачитиме перспективу розвитку у своїй країні, своєму місті, і цьому сприятимуть законодавство і влада. Насправді є багато ідей, які хочеться втілити. Сподіваюся це зробити у найближчому майбутньому. Не люблю витрачати час марно, тому завжди намагаюся вчитися чогось нового і самовдосконалюватися. На жаль, в добі тільки 24 години, тому завжди доводиться чимось жертвувати.

Справжній відпочинок та заряд енергії мені додає синочок. Адже, які б не були обставини, з ним завжди просто змушена повертатися в дитинство і радіти життю. Ще він допомагає відкривати у собі додаткові таланти, про які б і не здогадувалася: складати казки, вірші, шити карнавальні костюми тощо. Вважаю, що сім’я, рідні та близькі — найбільша цінність в житті.

Боюся підлості, заздрощів і зради.

Тернопіль люблю за затишність та компактність. Приємно гуляти містом і бачити знайомі обличчя, зовсім випадково зустрічати друзів на вулицях, відчувати себе тут, як то кажуть, як у своїй тарілці.

Мешканцям та гостям місця зичу не втрачати дитячого оптимізму, мріяти і вірити в казку. Бажаю уміти абстрагуватися серед безлічі негативу, який ми отримуємо звідусіль і бачити позитив навіть у найменших дрібницях.