Соломія Крушельницька та Італія

Похована Соломія Крушельницька у Львові на Личаківському цвинтарі, поруч з могилою великого Каменяра. І хоча померла співачка вже немолодою, проте смерть оперної прими приголомшила сучасників, адже на її виконавське мистецтво час, здавалось, не мав впливу…

Рим, Париж, Варшава, Петербург, Буенос-Айрес, Мадрид, Нью-Йорк, Оттава — це далеко не повний перелік міст, де з тріумфом виступала на сценах відомих театрів С. Крушельницька. Та, безперечно, особливе місце у її біографії посідає Віареджо. У цьому італійському курортному містечку, що розташоване на західному узбережжі Апеннінського півострова на південь від Генуї, пізнала Соломія щастя у подружньому житті й величезний успіх як оперна співачка.

Поселитися там вона вирішила 1904 року, вибрала будинок у затишному кварталі Пасседжата, що між вулицею Флавіо Джойя та бульваром Кардуччі. З балкона Соломія могла милуватися фантастичною красою заходу сонця і морем, яке бувало по-італійськи то лагідним, то бурхливим, вкрите хвилями, які містраль наганяв одну на одну, і це, як згадують джерела тих часів, часом нагадувало співачці поля Батьківщини, на яких вітер колише колосся.

— У Віареджо пам’ятають і шанують Соломію Крушельницьку, — розповідає директор меморіального музею «Вілла Пуччiнi» Сімонетта Пуччiнi, — хоча з часу, коли співачка назавжди залишила наше місто, повернувшись в Україну, вже минуло 67 років.

Нещодавно на будинку, де жила українська співачка, відкрито меморіальну дошку. Її встановлено з нагоди 100-річчя тріумфального виконання Соломією головної партії в опері Джакомо Пуччiнi «Мадам Баттерфляй», і сталося це через три місяці після того, як прем’єра зазнала повного фіаско.

«За чудовим збігом обставин саме цій оригінальній співачці з далекої і майже невідомої країни судилося представити для захоплення всього світу один із музичних шедеврів Джакомо Пуччiнi», — так оцінює заслугу С. Крушельницької Антонелла Черретіні у статті «Чистий образ над морем Віареджо: біографія Соломії Крушельницької», що побачила світ у «Бюлетені історії і культури» (2001, №1), який видає Інститут історії провінції Лукка (до цієї провінції адміністративно відноситься Віареджо).

Авторка докладно розповідає, як доля звела українську співачку та італійського композитора.

«Джакомо Пуччiнi ще 1891 року, коли Соломія тільки починала вчитися у консерваторії, переїхав у Торре-дель-Лаго, що поблизу Віареджо. В особняку на березі озера Массачукколі маестро шукав тишу і спокій, щоб присвятити весь свій час музиці. У Торре-дель- Лаго він створив оперу «Манон Лєско», прем’єра якої відбулася 1 лютого 1893 року в Турині в театрі «Реджо». Згодом там же була представлена «Богема», але її публіка зустріла з певною прохолодою».

Перше, заочне, знайомство молодої співачки з Дж. Пуччiнi відбулося наприкінці 1894 року — у Львові Соломія співала в опері «Манон Лєско».

Тим часом Дж. Пуччiнi наполегливо працює над новими творами. 14 січня 1900 року в Римі в театрі «Констанці» композитор представив «Тоску», 17 лютого 1904 року в Мілані на сцені «Ла Скали» відбулася прем’єра «Мадам Баттерфляй». І там трапилося непередбачуване: опера зазнала краху. Композитор, не дочекавшись закінчення вистави, залишив театр і пригнічений повернувся у Торре-дель- Лаго, щоб на самоті розібратися, яка ж причина цієї невдачі. Він був переконаний у мистецькій досконалості свого твору й вирішив внести лише деякі технічні зміни у композиції та став замислюватися над наступною постановкою і над питанням: хто міг би після провалу опери виконати головну роль?

У той момент і відбулася особиста зустріч Соломії і маестро. Напевно, вже ніхто точно не зможе сказати, чи це друзі Пуччiнi нашептали йому на вухо про українську співачку, чи її слава уже дійшла до нього, адже вона перед тим з великим успіхом виступила у Відні в операх Р. Вагнера. Хоч як би там було, але дві унікальні особистості зустрілися, і Соломія прийняла пропозицію маестро. Наскільки серйозно поставилася вона до роботи над новою роллю, свідчить хоча б той факт, що співачка майже три місяці (поки йшла підготовка до нової постановки) навіть після репетиції не знімала одягу, який носила на сцені, щоб ще більше увійти в образ японської гейші Чіо-Чіо-сан.

Нарешті настав день 28 травня 1904 року. За кулісами театру «Гранде» у Брешіх тремтить від очікування Пуччiнi, хвилюється Соломія, але сповнена рішучості вкласти усю себе у мадам Баттерфляй. Результат відомий: повний тріумф.

Тодішній безпрецедентний успіх С. Крушельницької ще й зараз викликає щирий подив і захоплення фахівців. Над цим феноменом замислюються дослідники історії італійського театру Дж. Гуалерці та Дж. Рампоне у статті «Повернення з минулого» (Турин, 2000): «Чіо-Чіо-сан в інтерпретації Соломії Крушельницької була подана на високому інтелектуальному рівні, але без шкоди для безпосередності і сценічної правди образу героїні, сутність і глибина якого могли, без сумніву, задовольнити вимоги найвитонченішого смаку». І далі: «Орієнталізм» Баттерфляй надав співачці чудову можливість продемонструвати свій витончений артистизм».

Успіх практично повторної прем’єри опери «Мадам Баттерфляй» став переломним не лише у житті маестро, а й Соломії, вона ж бо вирішила залишитися у Віареджо.

У своєму будинку співачка часто приймала гостей: акторів, музикантів, шанувальників театру. Такі вечори невдовзі став відвідувати тодішній міський голова Віареджо, адвокат Альфредо Чезаре Аугусто Річчоні (він народився 18 січня 1868 року), який захоплювався голосом гостинної господині. А ще більше — її красою.

Залицяння сеньйора Річчоні було тривалим, але врешті- решт почуття взяли гору, і двоє закоханих вирішили одружитися 10 липня 1910 року в Буенос-Айресі, де в той час виступала Соломія…

Подружжя проживало у будинку співачки у Віареджо. Як свідчать перекази, що дійшли з того часу, увага городян, особливо їхньої жіночої частини, до Соломії ще більше зросла. Вони з нетерпінням очікували щоденної прогулянки привабливої пари, щоб оглянути зачіску і кожну деталь в одязі С. Крушельницької, адже вона була сама довершеність у всьому…

І ще повернімося до меморіального музею «Вілла Пуччiнi». У його експозиції є чимало фотографій, на яких Соломія зафіксована у різних ролях в операх Дж. Пуччiнi. Є також світлина співачки з композитором, коли вони 1904 року перебували в Каїрі (до речі, це фото можна побачити і в музеї С. Крушельницької у Білій поблизу Тернополя). Зібрані також і публікації у пресі, дослідження фахівців. Окрема фундація «Фестиваль імені Пуччiнi» 2003 року започаткувала серію статей, що виходять окремими виданнями і присвячені видатним співакам минулого. Перша публікація музикознавця Лізи Доменіччі розповідає про українку Соломію Крушельницьку та італійку Амелію Каролу, а на обкладинці поміщено фотографію Соломії у ролі Мадам Баттерфляй.

Життя співачки минало у курортному містечку спокійно і щасливо до 1936 року, коли не стало її чоловіка. Після смерті Чезаре Річчоні С. Крушельницька все більше схиляється до думки повернутися на Батьківщину. 23 квітня 1937 року вона звернулася за дозволом, щоб їй видали закордонний паспорт.

Успадковану унікальну колекцію книжок Соломія вирішила подарувати місцевій комунальній бібліотеці. І тепер ця збірка перебуває у користуванні класичного ліцею. Тож не одне покоління читачів із вдячністю згадує цей благочинний внесок С. Крушельницької у розвиток культури Віареджо.

1939 року вона назавжди залишила сонячне й привітне італійське містечко, яке найдовше тішилося присутністю всесвітньо відомої співачки.

…Віареджо. Зараз воно налічує понад 60 тисяч жителів. Місто знане своїми знаменитими карнавалами, вітрильною регатою, літературним конкурсом і, безперечно, музикою Пуччiнi, а також продовжує зберігати у пам’яті вдячних нащадків чистий образ своєї колишньої жительки Соломії Крушельницької.

Володимир ЛУЧКАНІН, День