Як була зірвана мобілізація на Тернопільщині

22 червня 1941 року розпочалася німецько-більшовицька кровопролитна війна. І вже наступного дня, по всій Західній Україні і на нашій Тернопільській землі, совіти оголосили повну мобілізацію чоловіків, віком від 18 до 30 років. І в селі Деренівці Теребовлянського району також проводилась мобілізація. Тоді активна молодь цього села вирішила зірвати більшовицьку мобілізацію і провести бій з московськими окупантами. Адже до мобілізації залучали молодь, яка не навчена була військових дій, і кого та що вона мала захищати? Загарбників, які захопили землі України? Більшовиків, які судили, катували молодь Тернопільщини? Московських окупантів, що закривали церкви, нав’язували чужинські традиції і мову? Тоді місцева організація ОУН в селі створила свою бойову групу. Молоді хлопці та дівчата зібрались на вулиці коло мосту вже з самого ранку біля господарств жителів села Кляпітури Софії, Туркула Григорія та Мякотея. Всі там радились, що будуть робити і як стануть боротися з енкаведистами, а головне як вести бойові дії проти них. Хтось порадив, що в першу чергу треба перервати телефонну лінію від сільської ради до райцентру. Коли розпочали різати кабель, то в цей час під’їхало дві автомашини з призовниками з навколишніх сіл. Ці машини охоронялись чотирма енкаведистами. Місцеві хлопці подали знак, щоб машини зупинились, але водії побачили велике скупчення молодих, агресивно настроєних хлопців, прискорили рух і хотіли проїхати через місток. Екаведисти, які були в машині почали кричати і погрожували, що будуть стріляти в людей вимахуючи пістолетами. Тоді по машинах пролунали автоматні черги. Автомашини зупинились і з них почали вистрибувати та тікати між житлові будинки призовники. Через декілька хвилин до зупинених автомобілів під’їхала на великій швидкості легкова машина. В цій машині перебував перший секретар Буданівського райкому партії та голова райвиконкому Черних. По них пролунала автоматна черга і вони попадали вбиті. Некерована машина врізалась в велику купу каміння. Блідий водій виліз з легкової машини. Це був місцевий житель з райцентру Буданів. Повстанці його відпустили додому. Тут серед хлопців було двоє невідомих молодих патріотів, які керували і були озброєні автоматами. Вони протягом всього часу брали активну участь у всіх бойових діях проти енкаведистів та були дуже відважні. Через деякий час водій автомобіля, що перевозив призовників, непомітно пройшов крізь групу повстанців. Адже він був в цивільному одязі і всі подумали що це призовник. Йому вдалося пройти до села Мшанець і по телефону з сільської ради зателефонував до райцентру і повідомив енкаведистів про події в селі Деренівці. Через декілька хвилин вже знали про ці події і в Теребовлі, Буданові та в Тернополі. Через пів години зі сторони залізничної станції прибули дві машини з енкаведистами. Вони були добре озброєні та відкрили вогонь. Бій розпочався на містку. З одного боку молоді хлопці, в яких було п’ять автоматів і з другого боку озброєні до зубів, навчені військових дій енкаведисти. Але у повстанців для ведення вогню була відмінна позиція. Вони були більш захищені від москалів. Першою жертвою бою став офіцер енкаведист з Теребовлі. Він упав мертвим посеред мосту і коло нього лежав автомат та боєприпаси. Через деякий час до нього підповзла молода смілива дівчина та забрала зброю і боєприпаси. Бій не вщухав. Коло трьох годин йшли перестрілки і енкаведисти не наважувалися перейти міст. Молоді хлопці Деренівки вели прицільний вогонь і змушував енкаведистів лежати на підходах до мосту. Та через деякий час більшовикам підійшла підмога з Буданівського РВ НКДБ. Хлопці миттєво розбіглися, а енкаведисти розпочали прочісувати навколишні будинки, городи, поля, проводили огляд в льохах та стодолах. А повстанці тим часом, відійшли до лісу. Тоді під час відходу героїчною смертю загинули двоє молодих хлопців. Один з них мав кличку “Опир” а другого звали Григорієм. По селу енкаведисти почали заарештовувати всіх молодих хлопців, був там чи не був, але всіх загрузили на машину і везли на допити в Буданівську катівню. Там жорстоко катували, добиваючись признання. Там на допитах закатували Серафима Степана. Так молоді оунівці з села Деренівка зірвали більшовицьку мобілізацію. Вони в цей день навели великий переполох і паніку не тільки у своєму районі, але по всі Тернопільській області. Через декілька днів всі урядовці та енкаведисти в паніці, з своїми сім’ями масово втекли на Схід України. А німецька армія в цей час захоплювала одне місто за другим. Так у ранці в 7 00 годин першого липня 1941 року перші німецькі мотоциклісти вже прибули до села Деранівка. Селяни чекали знову визволителів вже від московської чуми. Адже місцеві жителі так надіялися, що німці допоможуть відновити незалежну, вільну Україну. Те не так сталося, як мріяли наші люди. На місце одного окупанта, комуністичного, прийшов другий, фашистський. Знову розпочалися масові арешти провідників та членів ОУН, знову розпочалася зрада. Масово відкривались тюрми для Українських патріотів, розпочали вивозити молодь на каторжні роботи в Німеччину. Йшло масове винищення Українського народу так само, як і в 1939-1941 роках за совітів.

СТАТТЮ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ