Лілія Мусіхіна: ”Я б воліла все забути, але в якийсь момент це мовчання стало нестерпним”
Активістка Всеукраїнської мережі “Вільні Люди”, учасниця Революції Гідності та волонтер Лілія Мусіхіна презентувала 16 вересня на Львівському Форуму видавців власну книгу “Коли захиталось небо, або V — означає вільні”.
Автор поділилася історією створення та змістом книги.
– Що Вас надихнуло на написання книги?
– Не можна сказати, що щось надихнуло, швидше прорвало. Я не планувала її писати, я не хотіла її писати, я воліла б усе забути… Але просто в якийсь один момент це мовчання стало нестерпним. Це рекордна книга. Вона була написана за два тижні, за три дні відредагована, і ще через два дні була видана. Мабуть, прийшов її час.
– Про що йдеться в книзі? Це художній роман чи хронологія подій на Майдані?
– Так, це художній роман на основі біографічних даних та рельних подій. Тут є багато персонажів, серед яких реальні люди: Вишиванка, Андрій Левус, Микола Бігус (Зелений), та багато інших, які після прочитання обов’язково влізнають себе. Головний герой — збірний, тобто він увібрав в себе риси багатьох. Це роман про становлення, про звільнення нації.
– Чи є у Вас якесь особисте кредо, яке не дозволяє Вам здаватися?
– Одного разу я зустріла зовсім стареньку та немічну бабусю. Вона сказала фразу, яка тримає мене вже кілька років: “Чужих людей не буває. Якщо ти бачиш перед собою старого чоловіка — дивись на нього як на батька, на стару жінку — як на маму, в кожній чужій родині старайся побачити свою.” Так і роблю: всі хлопчики — мої братики, дівчатка — сестрички.
Коментарі вимкнені.