Чому фотограф Сергій Гіс припиняє знімати Тернопіль

Фотограф із Підволочиська Сергій Гіс впродовж шести років знімав Тернопіль у рідкісних нині жанрах репортажу та документального фото. Нещодавно в арт-галереї «Bunkermuz» він представив своєрідний підсумок роботи та оголосив, що більше не буде фотографувати Файне місто. Мовляв, усе, що хотів, тут уже відзняв. 

За словами фотографа, репортажну фотографію в Україні нині рідко хто робить, бо це фінансово не вигідно. Однак працювати в цьому жанрі дуже цікаво.

— Найбільші осередки, де професійно займаються документальним фото, у Києві і Харкові, — сказав Сергій. —  Зароджується вона і на Заході, зокрема в Ужгороді. Там сильна школа і сильні фотографи. В Тернополі ж ситуація значно гірша. Як на мене, документальна фотографія приходить з роками. Документальними фотографами стають у 40 – 50 років. Тоді людина вже дозріє, дозріє її зйомка.

За словами фотографа, репортаж – це зйомка подій, в які фотограф не втручається, знімає реалії. Натомість документальна фотографія дозволяє знімати з точки зору самого фотографа.

— У документальній і репортажній фотографії основний критерій — взаємодія архітектура-люди, — вважає Сергій Гіс.

Тернопіль він почав фотографувати 2011 року. Тут зробив своє улюблене фото донині — люди під парасолями у дощ.

— Тернопіль більше знімати не буду, —  зазначив митець. —  Він для мене – мертве місто, тому що відзняв тут все, що хотів, все, що подобається, те, що “лягало” в кадр. Тернопіль потребує змін, він не розвивається. Це страшно. Я прийшов сюди вчитись в 2007 році. В той період і почав фотографувати, до цього часу нічого сильно і не змінилось. Звісно, можна знімати озеро, парки – вони вічні, однак, і з ними є проблеми. На одному із стендів  можна побачити забудови, базар, реклами. Архітектуру не бережуть, її тільки нищать. 

Уже тривалий час Сергій Гіс увічнює на фото життя Тернопільського драмтеатру, сподівається упорядкувати великий фотоархів.

Ірина Юрко.

Фото автора.