Талановита тернополянка Оля Биндас розповіла про те, як народжуються шерстяні “клубочки щастя”

Сьогодні поговоримо із надзвичайно милою і талановитою дівчиною – Олею Биндас. Наша героїня – засновниця бренду «Шерстяні дива MNUM», а ще мандрівниця, фотограф, барабанщиця та просто людина з неймовірним запасом творчої енергії та ідей, пише ОВІД.

 – Олю, Вашому бренду уже близько 7-ми років. Як виникла ідея створення шерстяних «клубочків щастя»?

–  Близько 7 років тому я вперше спробувала техніку валяння. Раніше думала, що це дуже складно, не уявляла, де купити інструменти та матеріали. Та, коли загубила свою шерстяну брошку і мені подарували голки і шерсть, – я зрозуміла, що це і є інструмент, щоб дивувати людей, втілювати в життя ідеї милих створінь, відомих людей, предметів і ще купу оригінальних штук.

– Ви пам’ятаєте, яким був Ваш перший виваляний виріб із шерсті? Чи зберегли Ви його собі?

– Звісно. Це була шерстяна квіточка, потім я перейшла відразу на фігурки звірів. Зараз знов повернулась до валяння квітів. Наприклад, цього і минулого місяця валяю крокуси. В мене замовили квіти для гостей молодих, їх буде  близько 100-110. Відповідно, кожному потрібно зробити гарний крокус.

– Що творили на початку? Це були прикраси, іграшки чи можливо щось інше?

– Спочатку хотілось творити прикраси. Потім друзі почали скидати фігурки, на котрі натрапляли в інтернеті. Мені дуже хотілось швидко навчитись творити не гірше. От я і валяла по 1-2 фігурки щодня, попри роботу і навчання. На той час працювала в фірмі, підключала безпровідниковий інтернет. Тоді ще не був популярним WI-FI, тому у нас був попит. Коли не було клієнтів, я потайки створювала зайчиків і котиків, котрих мені фотографували, і я почала виставляти їх в соцмережі. Пам’ятаю, що якось ввечері, після того, як виклала фото перших виробів, зайшла в соцмережу і там побачила, що відомий фотограф Тернополя – Юля Верста прокоментувала мої роботи. Вони їй сподобались. Потім вона в мене придбала їх одразу з десяток.

 – Любов до творчості та рукоділля у Вас з дитинства? Чи ще хтось у Вашій сім’їлюбить творити руками?

– В дитинстві я дуже любила перемальовувати і малювати. Ще гралась, що в мене своє ток -шоу і я туди запрошую зірок,  також співала та грала на ракетці з бадмінтону. Тоді був дуже популярний хіт – парад «Територія А». От і надивившись-наслухавшись, хотілось творити. Я й досі люблю послухати «Танець пінгвіна» чи інші хіти того часу. Робила ряд вечірок і концертів, щоб поринути в ту атмосферу і запросити людей в приємну ностальгію. А  рукодільників в сім’ї – тато. Він столяр, і раніше робив вироби з металу.

– Миле та неповторне «Мнюм». Лише сама назва Вашого бренду викликає посмішку та обличчі. Розкажіть, чому назвали саме так?

– Це моє дитяче прізвисько. Так мене називала мама. Коли валяла декілька років, назва сама якось напрошувалась, хотілось щось оригінальне. От хтось мені з близького оточення підказав, як варіант. Тепер досі радію, що вибрала саме «Мнюм».

– Де берете ідеї для створення такої краси?

– З інтернету… сміюсь. Насправді, люди самі підштовхують до ідей. Пишуть, що хотіли б. Багато красивого можна побачити у майстрів з України і закордону. Надивившись, переважно хочеться творити. Також дуже надихає природа, вподобання і захоплення інших людей, друзів.

– Яка із Ваших робіт Вам запам’яталась найбільше?

– Навіть і не знаю. Їх було багато, думаю тисяч 4-6.

– Які вироби замовляють люди найчастіше?

– Котів, однозначно котів. Але насправді якось хвилями. Бувають динозаврячі хвилі, бувають собачі, котячі.

– Як і коли з’явилася ідея проводити майстер-класи? Розкажіть кілька слів, як Вони проходять та, які іграшки найчастіше беруться робити Ваші учні на таких заходах?

– Після декількох років валяння, захотілось поділитись вмінням. Пам’ятаю, що на перший мій майстер-клас ніхто не прийшов. Я зробила анонс  про валяння пінгвінів. Люди, мабуть, не зрозуміли. Я не мала ще сама розуміння, як вони проходитимуть. Потім на мій другий майстер-клас прийшла моя поціновувачка з барабанної справи, дівчинка років 9-ти, котра привела з собою тітку.  Далі все пішло дуже насичено. На львівські майстер-класи збиралось 10-12 учасників. Я диву даюсь, як їх проводила і за дві –три години встигали з кожним зваляти щось симпатичне. Зараз беру групу з 6-ти людей і вже мені важкувато. Взагалі, чим більше займаюсь цією справою, тим більше хочеться робити це досконаліше і витрачається більше часу на кожну роботу. Сподіваюсь не дійде до того, що валятиму одного котика пару тижнів.

– Чи є у Вас зараз помічники?

– Так. Зараз у мене 3 помічниці. Одна з яких – моя подруга. Ми всі поступово здружуємось, бо під час роботи спілкуємось, фантазуємо, як можна зробити того чи іншого персонажа.

– Які поради дасте тим, хто хоче зробити валяння іграшок та прикрас бізнесом?

– Не зациклюватись на зароблянні. Ну, це моя філософія життя. Чим більше в процесі творіння, не дивлячись на тренди чи, як краще побудувати це, як бізнес – тим краще воно рухається. Все якось само собою природньо складається.

– Знаю, Ви любите подорожі? Де побували останнім часом?

– Остання подорож закордон була у Варшаву, перед тим відвідала Францію, Німеччину, Люксембург і Бельгію. Останні дві країни побачила дуже мало, хотілось б, як мінімум, ще раз побувати.  Раніше була на Шрі-Ланці. Нещодавно побачила дуже мотивуючу рекламу, не пам’ятаю дослівно тексту, там було щось на зразок: «Світ хоче побачити тебе більше».

– Ви творча людина. Поділіться з читачами секретом, як відновлюєтеся, де черпаєте енергію?

– Маю свою АЕС. Багато натхнення дарують піші прогулянки, спілкування з людьми і тваринами, музика. Та й натхнення часто приходить під час самого процесу.

– І наостанок, Ваші побажання для наших читачів?

– Я не знаю, що побажати читачам, кожному потрібно щось інше. Більше звертайте уваги на те, що для вас здається звичайним.

Джерело: ОВІД