«Громадські організації повинні тримати владу за «горло», – Петро Ландяк

– Петро Дмитрович, донедавна Ви очолювали іншу громадську організацію, яка головно займалась житлово-комунальними проблемами. Якими зараз будуть приорітети?

Приорітети будуть ширшими. І часу для цього, надіюсь, у мене тепер буде більше. Адже, як відомо, я склав повноваження голови обласної партійної організації «Громадянська позиція», і тепер, разом з однодумцями, більше часу приділятиму громадській роботі. Плануємо суттєво розширити спектр діяльності, і тому – зовсім недавно прийняли рішення про перейменування громадської організації « Асоціація споживачів житлово-комунальних послуг» в «Українську народну варту». Хоча, основним своїм напрямком залишаємо житлово-комунальну сферу. Однак, нас турбують проблеми забудови міст і сіл, непокоїть стан екології, ми не будемо стояти осторонь проблем села, фермерства та інших важливих і болючих питань життя громадян.

– Влада вже 28 років обіцяє і обіцяє, а понад дев’яносто відсотків українців живуть все гірше і гірше… Закордонні заробітки стали звичним явищем. Чому люди виїжджають зі своєї країни?

Знаєте, особисто для мене причина абсолютно зрозуміла: це влада в Україні, від самих початків новітньої Незалежності, стає все гіршою й гіршою. В країні процвітає корупція. В цьому якраз і є найбільша проблема.

Ще рано давати оцінку новій сьогоднішній владі, основу якої складає партія «Слуга народу». Треба визнати – перші кроки подавали надію, що є відрадним. Але, при цьому я за дужки ставлю ІНІЦІАТИВУ керівництва держави щодо обігу землі сільськогосподарського призначення, до чого ми НЕ ГОТОВІ і СПІШИТИ З ЦИМ НЕ МОЖНА!

– Так, власне, що ж, на Вашу думку, робити зараз з мораторієм на продаж землі?

Це питання потрібно ґрунтовно готувати. Бездумний продаж землі може нести з собою ризики втрати державності.

Різні країни по – різному підходять до цього дуже важливого земельного питання, однак – кожна з них насамперед дбає про забезпечення інтересів своїх громадян.

Так, в Ізраїлі, 90% землі сільського господарства знаходяться у державній власності, і 10% – у колективній, а приватної землі взагалі немає. При цьому, країна більше експортує продуктів харчування, ніж імпортує (!)

Є і інші приклади. В Канаді 90% землі у державній власності, і ця країна має добре розвинуте сільське господарство, переробку , а також – значний експорт цієї, вже переробленої, сільськогосподарської продукції.

У США, країні з найбільш ліберальною економікою, більше 40% угідь знаходяться в державній власності. І у цій країні потужно розвинуте дрібне фермерство.

Всі ці успішні держави ефективно захищають свої інтереси через гарантію державної власності на землю.

Продовжу з конкретними прикладами. Якщо взяти Німеччину і Польщу, то в цих країнах домінує приватна власність на землю сільськогосподарського призначення. Однак! В Німеччині декілька мільйонів фермерських господарств. Там купити навіть 5 гектарів у місцевої влади може особа, яка більше 5-ти років проживає в конкретній громаді ( а їх там 14000), і при цьому займається сільським господарством та має спеціалізовану освіту. Ідентично система діє і в Польщі.

Тому, в цих країнах іноземцям скупити землю практично неможливо, як і неможливо громадянам цих країн стати земельними латифундистами.

Німці і поляки чудово розуміють до яких проблем може призвести монополізація на володіння землею. Тому, в питанні обігу землі нам потрібно бути дуже обережними і діяти виважено.

Я, маючи у своєму володінні, успадковану від своєї матері, земельну ділянку, розумію потребу власності на землю. І вважаю, що для вирішення проблем людей, які не мають спадкоємців і потребують коштів, лише держава може бути покупцем землі у цих людей . І держава має проводити цей викуп землі за європейськими цінами. А на першому етапі відкриття ринку землі державний бюджет можна наповнити, якщо перекрити контрабанду, ліквідувати відмивання коштів через офшори, знизити, для початку – хоча б у два рази, оберти тіньової економіки.

– Давайте, про газ поговоримо. Здається, саме ціна на голубе паливо наочно і яскраво показує, що таке справжній монополізм…

«Газова» тема викриває не тільки монополізм, а й ганебні несправедливість і зловживання. От, скажіть, про яку мораль керівників Нафтогазу і керівників держави можна говорити, якщо зарплата голови Нафтогазу і всіх його заступників у 2018 році була в межах 4-ох мільйонів гривень в місяць? Немає моралі.

А де ж вони беруть гроші на таку зарплату? Моя відповідь така – у тих, у кого зарплата в межах 3-5 тисяч гривень і пенсія 1500 гривень.

Це ознака безмежного цинізму влади. Влади, яка постійно бреше, лукавить, грає на національних почуттях та патріотизмі.

Також надзвичайно високі, і економічно необґрунтовані, зарплати у керівників української залізниці та енергетичної сфери. Тут доречним буде просте порівняння.

У Франції найвища посадова особа, навіть найбільшого державного підприємства , може мати зарплату не вищу, аніж у 20 разів, від мінімальної зарплати в країні. Тобто, у нас ця цифра, за елементарним розрахунком (4700*20) мала б дорівнювати – 94000 гривень, а не, перепрошую, – 1,2,3 чи 4 мільйони на місяць. Це, враховуючи зарплати простих українців, просто ганебно і недопустимо.

А скільки коштів ще «відмивається» на українських великих державних підприємствах?

– І який Ваш рецепт? Що робити? Хоча в Україні парламентсько-президентська форма правління, очевидно, багато все-таки залежить від «першого» керівника?

Без сумніву, залежить. Якогось конкретного рецепту зараз виписувати не стану, але скажу так – звичайно, найкраще мати свого, скажімо, Лі Куан Ю, який буде діяти на засадах справжнього патріотизму до свого народу. Однак, такого керівника ми ще не мали…

Чи стане ним Володимир Зеленський? Поживемо – побачимо.

Але, я точно знаю, що не можна складати руки і чекати, придивляючись у бездіяльності – чи стане український президент таким, як колишній лідер Сингапуру.

– З тезою «не складати руки» – сперечатись важко. Зрозуміло, що треба діяти. Але як?

А так, як давно вже діють в Європі…Я вже неодноразово говорив і писав про те, що, наприклад, в Німеччині 70-80 відсотків людей є членами громадських організацій. Вони об’єднуються за спільними цінностями, за спільними інтересами.

Об’єднавшись, небайдужі педагоги впливають на зміст реформ, чи на прийняття законів в галузі освіти, аналогічно медики – в сфері охорони здоров’я, архітектори – в питаннях містобудування, підприємці і бізнесмени – в економіці, податковому законодавстві, екологи дбають про збереження довкілля, правники слідкують за дотриманням норм і за розвитком засад права.

Всі ці громадські організації на високопрофесійній основі моніторять і контролюють дії влади. Тримають свою владу максимально в рамках, не даючи їй відійти від норм, правил і законів. Тобто, тримають її за «горло». Тому, там корупція менша, тому – там бізнес вести легше, тому – там є конкуренція. А там, де є цивілізована конкуренція – і ціни, і тарифи нижчі, адже дія законів все ставить на свої місця.

В Європі люди не обмежуються тільки тим, що я, мовляв, проголосував на виборах, і все – моя активна громадянська роль закінчилась. От, до цього і треба йти нам, українцям. І ми не повинні піддаватись спокусі власної вигоди, і голосувати та агітувати за гроші. Як люди зараз кажуть? Політики – всі однакові, тільки одним дають більше грошей, іншим – менше, а комусь взагалі дають дулю. Так от, треба розуміти, що тим кандидатам у депутати, які справді хочуть змінити країну, зменшити зловживання – грошей, за їх прагнення до правди, порядку і справедливості, ніхто не дасть… І тому треба, щоб виборці, замість мільйонів, віддавали цим політикам свої голоси. По-іншому – нічого доброго не вийде.

– Ви давно і активно займаєтесь політикою, неодноразово були, і залишаєтесь депутатом. У 2011-ому році працювали заступником міського голови Тернополя. Мусите знати, які проблеми є зараз найболючішими для міста…

Звичайно знаю. Це – проблеми, пов’язані з забудовою обласного центру, використанням його землі, з тарифами та роботою комунальних служб.

Ще у 2012-2013 роках я порушив проблему Детальних планів забудови Тернополя. У 2015-2016 роках, за моїм наполяганням, склали план розробки Детальних планів.

Прикро, що ця робота йде повільно. З Детальними планами у нас не було б проблем з будівництвом і розміщенням споруд. Вже почату справу не полишу, і надалі працюватиму, щоб цю роботу пришвидшити. І ще – про житлово-комунальне господарство…

Скажу відверто – радує, що прижилась моя, як заступника міського голови, вказівка керівникам ЖЕКів міста, яку я дав у 2011 році, щодо необхідності покриття парапетів будинків цинковою бляхою, адже їх руйнування ставало небезпекою для проживання людей. Зараз це вже роблять по всьому місту, як при поточних, так і під час капітальних ремонтах дахів.

Я вимагав, в першу чергу забезпечити збереження основних конструктивів будинків, влаштування водовідведення та недопущення підмивання фундаментів і підвалів будинків. Мені приємно, що доволі масово проводяться, як я і ініціював, ремонти вхідних дашків з їх покриттям захисними матеріалами. Це свідчить, що добрі починання приживаються.

Однак, і далі маємо проблеми із звітністю ЖЕКів перед мешканцями будинків. Є серйозне недопрацювання із реагуванням ЖЕКів на звернення людей. Треба також настирливо і професійно рухатись у напрямку ефективного покращення ситуації з обслуговуванням житлових будинків.

– Чи має намір громадська організація «Українська народна варта» виходити на всеукраїнський рівень?
– Ми вже почали цей процес. Але, звичайно, головні зусилля зосередимо на роботі з покращення життя у рідному Тернополі, і в нашій області.