Михайло та Тамара Крисоваті зібрали потужну команду, яка працює на Перемогу

 З початку повномасштабної війни на базі ресторану «Три бажання» у Підгородному поблизу Тернополя розгорнулося ціле виробництво. Власники закладу Михайло та Тамара Крисоваті з 26 лютого 2022 року перетворили свій ресторан на готель, а кухня стала потужною базою для виготовлення смаколиків для наших захисників.  

За словами Тамари Крисоватої, з 25 лютого до них почали телефонувати люди,  щоб поселитися. Запитів було дуже багато.

• І ми вирішили в залі позабирати столи, позносили з дому матраци, які мали, кинула клич  в селі, щоб люди підключилися. Односельці  поприносили матраци, подушки,  постільну білизну. Ми все організували і вже ввечері 26 лютого цілий зал був зайнятий біженцями, які тікали від війни.  

 У перші дні був дуже великий потік людей – вони ночували і їхали далі. І так продовжувалося впродовж двох місяців. І одночасно почали збиратися місцеві жінки, щоб готувати для військових.

Впродовж двох років повномасштабної війни у закладі сформувалася досить потужна команда: Крисоваті Михайло та Тамара, Сисак Мирослава, Борейко Марія, Сапрун Марія, Зелінська Надія, Стецина Любов, Батьківська Ганна, Ладика Людмила, Шаварська Любомира, Колодюк Ольга, Колодюк Анастасія, Музика Ганна, Буряк Віра, Орлінська Марія та Волкова Ольга. Щотижня вони збираються, щоб готувати їжу для військових.

• Спочатку допомагати приходило більше охочих. А тоді відсіялися, залишилися найстійкіші з місцевих, а до них долучились кілька волонтерок, які дістаються в Підгородне, – розповідає Тамара.

У перші місяці жінки пекли смаколики, варили вареники та через знайомих волонтерів передавали захисникам. У серпні 2022 року  до них звернулись український гуморист і волонтер Владзьо (Володимир Ковцун) та організатор благодійного фонду «Склад» Ігор Колодюк, які запропонували робити тушонки та різні каші. Владзьо привіз автоклав і у ресторані розпочалося нове виробництво.

 
Так вже протягом майже двох років кілька днів на тиждень ресторан працює виключно під потреби фронту. Тут готують від 600 порцій борщів, супів та каш. Обмеження в роботі встановлює хіба автоклав, адже за добу у ньому можна зварити лише 200-300 порцій. Тому в планах – купити ще один автоклав.

Готові смаколики через Ігоря Колодюка передають перевіреним волонтерам та військовим.

• Ми раніше робили зазвичай каші з мʼясом та борщ. Але військові попросили суп на курці. Виконуємо їхні забаганки хоча б в харчуванні. Рецепти страв удосконалюємо по мірі виготовлення, але завжди намагаємось додати достатньо всього, аби страви були смачними – розповідає Тамара.
  
  
• Домашня їжа для Захисників на передовій – це частинка дому. Тому ми намагаємось готувати те, що нагадає їм: за їхніми спинами – наша підтримка, – розповідає Ольга Волкова. – Що тільки не готували, і вареники, і хліб пекли, навіть голубці крутили. Одного разу отримала дзвінок від волонтерки, яка шукала, хто робить, бо хлопці дуже хочуть голубців. Поділились. Проте, це дуже тривалий процес. Ми господині неліниві, однак, мусили перейти на ліниві голубці, додаючи до всіх звичних інгредієнтів нашатковану капусту. Їх зручно пакувати у літрові банки, тому є потреба і в такій ємності, – каже Оля.

Мирося Сисак з перших днів війни приходить у заклад. Її син Василь був на передовій, зараз знаходиться на реабілітації після поранення.

•  З самого початку війни ми сюди прийшли. Ми прийшли, щоб готувати хлопцям на війну –  і голубці, і тушонку, пироги, пекли пиріжки. Мій син був на війні,  йому теж передавали все, що ми тут готуємо. Зараз він вдома через поранення.  Але я все одно досі приходжу сюди. Робимо всі, для того, щоб хлопці мали, що їсти, щоб так там не страждали,  щоб матінка Божа та Ісусик їм допомогли і всі щасливо повернулися додому.  

Ольга  Колодюк теж з перших днів, все робить задля Перемоги.

• Ми є приклад, як об’єднуються українці.  В перші дні повномасштабної війни я працювала у Велико-Гаївській школі. Але коли почався навчальний процес у вересні, дітки вернулися до навчання і ми з моєю донечкою та мамою почали ходити сюди допомагати. Завжди діти зі школи допомагають і передають продукти. Лариса Дишкан і весь педагогічний склад відкликається. Збирають банки, продукти, картоплю, цибулю. Все що треба.

Надія Зелінська та Любов Стецина вже близько двох років у заклад «Три бажання» ходять, як на роботу.  
 
– Як відпочивати, там наші хлопці. А я буду вдома сидіти. Я на пенсії і маю час, – розповідає пані Надія.

За словами пані Люби, це найменше,  що вони можуть зробити для них:

•  Наші воїни – це якесь Диво. Диво,  а не люди. Ми мусимо та хочемо це робити.

Зважати доводиться не лише на смакові побажання. Не всі військові мають можливість використовувати їжу у скляній тарі. До прикладу, розвідка потребує запасів у спеціальних компактних пакетах, які можна безпечно брати із собою (вартість одного пакета – від 8 грн., – прим.ред.). Нещодавно вдалось автоматизувати процес запаювання таких пакетів, купивши спеціальне обладнання.

• Усі страви вже готові. Військові можуть цей пакет кинути у теплу воду, якщо така можливість є. Проте часто розповідають, що гріти доводиться собою, запихаючи під куртки, – розповідає Тамара.

За роботу автоклаву відповідає Михайло. Він, до речі, єдиний чоловік у цій злагодженій команді. Михайло закладає банки, пакети в автоклав та контролює весь процес.  

• Ми пакуємо зготовлене у ящики, щоб там було все: каша, борщ тощо. Робимо набори. Якщо є якась консервація, якою діляться люди – ставимо і її. Кожен знає свій процес. Все налагоджено, – розповідає Михайло. 

Фінансують виробництво волонтери та люди, які долучаються донатами, чимало продуктів та коштів надають мешканці Підгороднього. З крупами допомагає Михайло Савка. Зараз м’ясо закуповують невеликими порціями у перевіреного продавця  на ринку. Купувати і розбирати свині, як раніше – немає можливості, розповідають у закладі. Грошей, які перекидають на карту люди, вистачає на гуляш чи курятину для супів.

• Мені здається, вже всі наші знайомі знають, чим ми займаємось – каже Ольга Волкова. – Для мене дуже цінно, коли хтось з них сам пропонує допомогу. Це можуть бути гроші, банки, кришки, продукти, консервація, мед, все для випічки. Проте, чимало людей увійшли у відносно звичний ритм життя за ці два роки, адаптувались і не думають про це. Життя має тривати. Але ми не можемо забувати, що воно – лише паралельна реальність, дотична до війни. Чийсь син, чоловік, сестра, тато, колега, сусід зараз в окопах і потребує нашої підтримки. Тому я поборола відчуття, ніби прошу для себе. Як на мене, гроші чи інша допомога тут, далеко від лінії фронту – найменша ціна, яку можна зараз платити за Перемогу.

Кожен з нас може долучитися до допомоги, адже колектив постійно отримує запити від захисників на виготовлення смаколиків.

•  Готуємо безперестанку та все частіше отримуємо запити на нові партії тушонок, борщиків, медовиків. Допоможіть нам виконувати запити військових і надалі. Потрібні кошти! Потрібні продукти! – каже Тамара Крисовата.

Фінансово можна долучитися, переказавши кошти на картку – 4149 4993 7983 2296.
Або поділитися продуктами, відвізши їх у заклад «Три бажання» у Підгородньому.
Контактний номер телефону:
Крисовата Тамара – 096 305 00 43