Тарас Герман із Тернополя понад два роки евакуює загиблих військових із фронту

Тарас Герман із Тернополя вже понад два роки займається евакуацією тіл загиблих українських військових із прифронтових територій. Він також організовує будівництво моргів, допомагає підрозділам із пошуком інформації про загиблих, документами та налагодженням взаємодії між військовими, медиками, поліцією і судово-медичними установами. До повномасштабного вторгнення чоловік працював у сфері звукового супроводу та організації заходів, а волонтерити почав ще у 2014 році.

Історію Тараса Германа розповіла кореспондентка «Східного Варіанта» Христя Луцик у репортажі з Донеччини.

Від гуманітарної допомоги до евакуації загиблих

Тарас Герман почав їздити на Донеччину як волонтер у 2014 році. Упродовж наступних років він регулярно доставляв гуманітарні вантажі на Донеччину та Луганщину.

«То була зовсім інша війна. На початку було потрібне все. Ми купували навіть шкарпетки», — пригадує він.

Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Тарас допомагав військовим підрозділам, які перебували в Бахмуті та навколишніх населених пунктах. За його словами, місто стало для нього другим домом. Він згадує, що волонтери добре взаємодіяли з міською радою та людьми, які залишалися в місті. Вони знаходили склади з гуманітарною допомогою, яку покинули під час відступу, і передавали необхідні речі військовим.

Саме в Бахмуті Тарас почав долучатися до евакуації тіл загиблих бійців. Згодом ця робота стала основною частиною його діяльності.

До повномасштабної війни чоловік працював у команді «Бастер», яка займалася звуковим і технічним супроводом, організацією концертів, весіль, корпоративів та інших заходів. Через пандемію коронавірусу роботи стало менше, а після початку великої війни звична діяльність фактично зупинилася.

Тепер колишні колеги Тараса також допомагають війську: будують морги, працюють водіями та вивозять загиблих захисників.

«Так склалося, що зараз майже всі ми займаємося евакуацією загиблих та будівництвом моргів», — розповідає Герман.

Він подякував своїй команді за підтримку й наголосив, що цінує людей, які долучилися до цієї роботи.

Як відбувається евакуація загиблих військових

Тарас Герман працює без вихідних. Щотижня долає сотні кілометрів, щоб забрати тіла загиблих із місць, куди ще можна дістатися транспортом.

Зазвичай тіла вивозять із точок, куди їх доправляють із передових позицій. Далі загиблих перевозять до районних моргів або до установ судово-медичної експертизи у великих містах.

Місця евакуації можуть бути поблизу лінії зіткнення. Там зосереджуються військові підрозділи, медики, які вивозять поранених, та інші служби. Робота в таких умовах пов’язана з ризиками для людей і транспорту.

Герман пояснює, що евакуація загиблих потребує окремої організації. За його словами, через обмеження щодо перевезення загиблих медичним транспортом у військових виникають додаткові труднощі. У деяких підрозділах медики все одно долучаються до евакуації, оскільки іншого транспорту може не бути. Також працюють окремі групи евакуації, сформовані у військових підрозділах.

Тарас наголошує, що важливо не створювати зайвого руху транспорту поблизу передових позицій, адже це може наражати на небезпеку військових і рятувальників. Водночас загиблих необхідно вивозити з гідністю та дотриманням належних процедур.

«Завжди пояснюю хлопцям, що максимально старатися винести своїх. І навіть коли кажуть: “Це наш”, “Це не наш”, — вони всі наші. І всі наші повинні бути гідно і з належними почестями доставлені додому», — говорить Герман.

Дзвінки цілодобово, пошук документів і жодного права на помилку

Робочий день Тараса не має чіткого завершення. Постійні дзвінки, пошук допомоги, комунікація з військовими бригадами, моргами та поліцією — усе це відбувається практично цілодобово.

Окремий напрям роботи — допомога з документами та пошуком інформації про загиблих. Потрібно встановлювати, до якого підрозділу належав військовий, з’ясовувати обставини, шукати дані та забезпечувати правильне оформлення документів. Також Тарас допомагає навчати представників підрозділів, які ще не мають достатнього досвіду в організації таких процесів.

За його словами, іноді доводиться додатково пояснювати військовим важливість належного оформлення евакуації та документування. Адже від цього залежить подальша робота з ідентифікацією загиблих і встановленням усіх необхідних даних.

Особливо відповідальною є робота з тілами, які ще не вдалося ідентифікувати. У таких випадках потрібно докласти максимум зусиль, щоб зібрати інформацію та перевірити всі можливі дані.

«Робота дуже важка, дуже складна, дуже відповідальна, тому що немає права на помилку. Треба десять разів або сто разів перевірити все, передивитися, знайти, докласти максимум зусиль, щоб, якщо в нас є хтось — неідентифіковане тіло, — ми зробили все, щоб можна було сказати для своєї совісті, що ми справді все зробили», — пояснює Тарас.

Він додає, що найважливіший критерій у цій роботі — власна совість: потрібно бути впевненим, що для пошуку та ідентифікації загиблого зробили все можливе.

Робота Тараса Германа та його команди триває щодня. Вона охоплює не лише безпосереднє вивезення загиблих із прифронтових територій, а й будівництво моргів, пошук документів, комунікацію між установами та допомогу військовим підрозділам. Усе це необхідно, щоб загиблі захисники могли бути належно ідентифіковані й повернуті додому.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *