Монастир сестер Непорочниць у Язлівці

Село Язловець – ще один населенний пункт, який варто відвідати, подорожуючи Бучацьким районом. Хто тільки не переходив дорогами цього поселення: татарські загони, полки козаків, війська польські та турецькі. З середини 14-го і до початку 18-го століття Язловець був одним з найкрасивіших і найбагатших міст Польщі, яке мало Магдебурське право. “Широкі вулиці, муровані будинки з щедрою різьбою на вікнах, орнаменти в їх оздобленні, фонтани, кам”яний костел та церква”. Так змальовував Язловець француз Далерак з оточення Яна Собеського. У 1672 році Язловець захопило турецьке військо. Місто знищили, людей погнали в рабство. Уцілів лише замок, – пише TV4

За століття ця пам”ятка архітектури зазнала чимало змін. Палац, який ми бачимо сьогодні, збудований в середині вісімнадцятого століття новим господарем містечка СтанІславом Понятовським. А ще через століття палац і парк в Язловці переходять Згромадженню Сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. У 1862-у році стараннями блаженної матері Марцеліни Даровської Згромадження перенесли з Риму у Язловець. Монастир сестер Непорочниць стає осередком духовного життя. Його засновниця Мати Марцеліна найперше переймається вихованням дівчат, як “правдивих християнок, дружин, матерів і громадянок Країни”. А ще прагнула піднесення рівня християнської моралі для всіх верств населення. У монастирі працювала безкоштовна школа для місцевих дітей.

– Як вона згадує в автобіографії. Дивлячись на красу природи, зразу її думки линули до Бога. Так могла собі бути з Ним кілька годин. Пізнавала його доброту і любов і не могла цього скрити в свому серці. Вже будучи дитиною помічала, що хтось голодний, бігла до дому, просила в батьків про продукти, часом про одежу чи ліки, як хтось був хворий. Була такою, як вже кимось занялась, то не відійшла від тої особи чи родини поки там не стало краще, або біда зі смертю не закінчилась. Бо траплялося і так, – каже  сестра Марія – Тетяна  настоятелька жіночого монастиря згромадження сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії

У 1874-у році у Язловці стараннями Марцеліни Даровської за зразками римського некрополя збудовано гробницю, де знаходили спочинок сестри Згромадження. Сьогодні там поховано 84 сестри. Серед них і блаженна Мати Марцеліна. Радянська влада закрила Монастир Сестер Непорочниць. Понад п”ятдесят років чекали сестри можливості повернутись до свого монастиря і до святих поховань. У 1996-у році Папа Римський Іван Павло ІІ проголосив Марцеліну Даровську блаженною. А роком пізніше монастир відновив роботу. Сьогодні ним опікуються три сестри Непорочниці. У час візиту нашої знімальної групи в монастирі перебували двадцять три сім”ї, що приїхали з різних областей України на реколекційні науки. А сестри вже чекали на нових гостей.

– Є така спільнота “Віра і світло”, яка допомагає неповносправним дітям. Вони також приїзджають до нас на літні табори. Мають свої майстерні. Неповносправним особам допомагають відкрити свої таланти, щоб вони своїми руками зуміло щось зробити. Це велика для них радість. І одночасно допомагають тим сім”ям, де є неповносправні особи. Тим батькам, – каже сестра Марія – Тетяна

Сьогодні діти, молодь, дорослі з усіх куточків України проїжджають до монастиря у Язловці аби пережити духовні вправи (реколекції), чи відпочити. Особливо часто помолитись до блаженної Матері Марцеліни приїздять подружні пари, які мріють стати батьками. Сестри Непорочниці раді усім, незалежно від конфесії. Самі допомагають і від допомоги монастирю не відмовляються.

– Мати Марцеліна хотіла будувати Царство Боже тут на землі. Так як ми молимося в молитві: “Отче наш, нехай прийде царство Твоє…”. Вона казала, що будувати те царство треба в своєму серці, в своєму оточенні. Тоді буде між нами Господь і буде добре, розповіла сестра Марія – Тетяна